Ухвала суду № 31713273, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1074/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобудпідряд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість про відображенні в податковому обліку взаємовідносини ТОВ «Житлобудпідряд» з ПП «Буд комплекс «Південна зірка» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 23.08.2012 року №660/22-1/31282841, в якому контролюючим органом встановлено порушення вимог п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 141767,00грн., в тому числі за січень 2012 року.

Підставою для наведеного висновку відповідача стало встановлення під час проведення перевірки відхилення на суму 166824,61грн. у зв'язку з тим, що податкові накладні №41 від 30.01.2012, №42 від 30.01.2012, №43 від 31.01.2012, виписані ПП «Буд комплекс «Південна зірка» на адресу ТОВ «Житлобудпідряд» в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємством ПП «Буд комплекс «Південна зірка» не зареєстровані.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 141767,00грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скаргу позивача було залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0000352210 від 11.09.2012 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки при застосуванні до позивача санкцій за порушення вимог податкового законодавства податковим органом не враховано уточнення до податкової звітності, поданої ТОВ «Житлобудпідряд».

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №28-12 від 17.01.2011 року, укладеного між ТОВ «Житлобудпідряд» (Головний підрядник) та ПП «Буд комплекс «Південна зірка» (Субпідрядник), ПП «Буд комплекс «Південна зірка» виписано податкові накладні №41 від 23.01.2012, №42 від 23.01.2012, №43 від 23.01.2012, №69 від 30.01.2012, №54 від 23.01.2012, №55 від 23.01.2012, №56 від 25.01.2012, №57 від 25.01.2012, №58 від 25.01.2012,№59 від 25.01.2012, №60 від 25.01.2012, №61 від 25.01.2012, №62 від 25.01.2012, №63 від 25.01.2012, №64 від 25.01.2012,№65 від 30.01.2012, №66 від 30.01.2012, №67 від 30.01.2012, №68 від 30.01.2012.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що контрагентом позивача ПП «Буд комплекс «Південна зірка» були виписані на адресу ТОВ «Житлобудпідряд» податкові накладні № 41 від 30.01.2012 на суму 250 000 грн., в тому числі ПДВ - 41 666,67 грн., № 42 від 30.01.2012 на суму 500 000 грн., в тому числі ПДВ - 83 333,33 грн., № 43 від 31.01.2012 року на суму 250 947,60 грн., в тому числі ПДВ - 41 824,60 грн., які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та суми ПДВ по яких віднесено до податкового кредиту в декларації за січень 2012 року (а.с. 11).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у зв'язку з самостійним виявленням помилки в декларації з податку на додану вартість щодо результатів діяльності за січень 2012 року, в квітні 2012 року подано до контролюючого органу уточнення по контрагенту ПП «Буд комплекс «Південна зірка» у зв'язку з тим, що в Декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року товариством помилково включено податкові накладні №41 від 30.01.2012, №42 від 30.01.2012, №43 від 31.01.2012. Перелік правильних податкових накладних по ПП «Буд комплекс «Південна зірка» (№ 41 від 23.01.2012 року на суму 59 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 9850,00 грн., № 42 від 23.01.2012 року на суму 58 666,00 грн., в тому числі ПДВ - 9733,33 грн, № 43 від 23.01.2012 р. на суму 56 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 9350,00 грн.) включено в Додаток 1 та реєстр виданих та отриманих податкових накладних в Звітну нову Декларацію за березень 2012 року.

Розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2012 року було прийнято податковим органом 19.04.2012, що підтверджується квитанцією №2 (а.с. 132, 135).

Можливість внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 Податкового кодексу України.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Діючим законодавством визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку протягом 1 095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року були подані у квітні 2012 року, тобто, в межах строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, та були прийняті податковим органом 19.04.2012 року, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 132).

Про подання уточнюючих декларацій підприємство отримало відповідні квитанції від 19.04.2012 року(а.с.132, 135), в яких зазначено про прийняття документів.

Вимогами п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Статтею 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Як вбачається з квитанцій про отримання уточнюючих декларацій з податку на додану вартість, документи податковим органом було прийнято.

Рішення про відмову у прийнятті податкової звітності контролюючим органом не приймалися.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані уточнюючі декларації слід вважати прийнятими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для притягнення підприємства до відповідальності за порушення вимог п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки до такого висновку відповідач прийшов без урахування уточненої податкової звітності, поданої та прийнятої у встановленому податковим законодавством порядку.

Посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України спростовуються наступним.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем не надано доказів відсутності реєстрації податкових накладних (№ 41 від 23.01.2012 року на суму 59 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 9850,00 грн., № 42 від 23.01.2012 року на суму 58 666,00 грн., в тому числі ПДВ - 9733,33 грн., № 43 від 23.01.2012 р. на суму 56 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 9350,00 грн. в Єдиному реєстру податкових накладних.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем незаконно, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.