Рішення № 31713124, 06.06.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа № 926/516/13.

За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз", м. Чернівці

до відповідача фізичної особи-підприємця Рутько Лесі Іванівни, м. Чернівці

про стягнення заборгованості на загальну суму 3 006,52 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Попович В.Д., представник за довіреністю 08.01.2013 р.

від відповідача - Рутько Л.І.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Рутько Лесі Іванівни про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ в сумі 3 006,52 грн., у тому числі 2 717,37 грн. основного боргу, 80,18 грн. пені, 16,04 грн. процентів річних, 190,22 грн. штрафу та 2,71 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору на постачання природного газу позивач поставив останньому природний газ. На порушення умов зазначеного договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, зазначено у позові, відповідач неналежним чином провів розрахунки і заборгував позивачеві суму позову.

Провадження у справі порушено ухвалою від 14.05.2013 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.05.2013 р. за участю представників сторін, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

У судовому засіданні 28.05.2013 р. оголошено перерву до 06.06.2013 р.

Станом на день розгляду справи 06.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач заперечувала проти задоволення позову вказуючи на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

12.11.2012 року між позивачем і відповідачем було укладено договір №8553 на постачання природного газу, згідно з яким позивач (за текстом договору Виконавець) зобов'язався передати у власність відповідачеві (за текстом договору Замовник) природний газ у визначених обсягах з розбивкою по місяцях, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 3.2-3.4 зазначеного договору приймання-передача газу у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу, який підписується уповноваженими представниками сторін, ціна за 1000 куб.м становить 4 673,14 грн. (п. 5.1 договору), остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється Замовником грошовими коштами на рахунок Виконавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 сторони обумовили, що даний договір набирає чинності з моменту його укладення, діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення Замовником розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Якщо на день закінчення строку дії договору жодна із сторін не направила іншій стороні заяви про його припинення, договір вважається щорічно продовженим до 31 грудня кожного наступного року на тих самих умовах. Обставин, які б свідчили про припинення дії зазначеного договору в 2012 році, суд не встановив.

Розділом 3 договору визначено порядок та умови постачання приймання газу.

Так, згідно з умовами цього розділу договору виконавець передає замовнику газ в загальному потоці на межі балансового розмежування газових мереж замовника. Оперативний контроль за відпуском газу замовнику здійснює виконавець. Приймання-передача газу, поданого виконавцем замовнику у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактична кількість поданого газу, яка складається з обсягу нарахованого комерційним вузлом обсягу газу, обсягу виробничо-технологічних втрат і нормованих втрат, а також обсягу газу, донарахованого по результатах перевірок дисципліни обліку та споживання газу замовником. Фактична кількість поставленого виконавцем газу, приведеного до стандартних умов, визначається комерційними вузлами обліку виконавця, а в разі їх відсутності -приладами замовника з введенням необхідних поправок, передбачених Держспоживстандартом України та чинним законодавством України. Показники цих приладів та відповідні поправки є обов'язковими для сторін. Відповідальність за достовірність даних несе замовник.

Обов'язок надати виконавцеві не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, два примірники підписаного та скріпленого печаткою акту приймання-передачі газу покладено на замовника. Акт приймання-передачі, наданий замовником, повинен бути до підписання його виконавцем попередньо ним перевірений та погоджений. У разі непогодження виконавця з актом приймання-передачі, наданим замовником, та/або у разі ненадання замовником акту приймання-передачі газу у вказаний строк представники виконавця мають право в односторонньому порядку скласти акт приймання-передачі газу.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу допускає за певних умов складення акту приймання-передачі природного газу виконавцем (позивачем) в односторонньому порядку і такий акт є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.3 договору).

На виконання договору №8553 від 12.11.2012 р. у грудні 2012 року позивач реалізував відповідачеві, а останній спожив природний газ в кількості 0,675 тис.м3 вартістю 3 154,37 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2012 р., актом передачі матеріальних цінностей від 01.09.2012 р., витягом з журналу обліку газу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Оскільки договором передбачено можливість фіксації показників обсягу спожитого природного газу актами приймання-передачі газу, складеними виконавцем (постачальником газу) в односторонньому порядку, які в свою чергу є підставою для проведення остаточних розрахунків за газ, суд приймає їх в якості належних і допустимих доказів, які підтверджують обсяги реалізованого відповідачеві природного газу.

Будь-яких доказів на спростування зазначеного акту та доводів позивача про кількість спожитого відповідачем природного газу протягом зазначеного періоду останній не надав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом установлено що в порушення п. 6.1 договорів на постачання природного газу відповідач своєчасно не провів повну оплату за поставлений природний газ, в зв'язку з чим станом на день розгляду справи відповідач заборгував позивачу 2 717,37 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Замовником за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, Виконавець має право стягнути із Замовника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також нанесені Замовником збитки. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України видами господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК).

Розмір штрафних санкцій згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України, частиною шостою ст. 231 ГК України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011.

У даній справі укладеними між сторонами договорами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а також передбачено стягнення 3% річних та інфляційних від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що всі нарахування проведені позивачем правильно, тому в заявлених сумах, а саме: 80,18 грн. пені, 16,04 грн. процентів річних, 190,22 грн. штрафу та 2,71 грн. інфляційних, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Рутько Лесі Іванівни (58000, м. Чернівці, вул. Галицького, 10, код 2998819208) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код 03336166):

- основний борг в сумі 2 717,37 грн. на банківський рахунок № 26031312870003 в ЧОВ ПАТ "Ощадбанк" м. Чернівці, МФО 356334.

- 80,18 грн. пені, 16,04 грн. процентів річних, 190,22 грн. штрафу, 2,71 грн. інфляційних та 1 720,50 грн. судового збору на банківський рахунок № 26005090012001 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, Центр, МФО 380764.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя М.О. Гурин