Постанова № 31712242, 27.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 р. Справа №805/5454/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаш Г.П.

при секретарі Нетреба А.Ю.

за участю

представника позивача Осипова А.О. за дов. від 23.05.2013 року

представника відповідача Сергієнка Д.Є. за дов. від 20.05.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області звернулося до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. На виконанні в ДВС Костянтинівського МУЮ в Донецькій області знаходиться вимога про сплату боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на загальному суму 3310,30 грн. За наслідками ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження протоколом № 07-13/51 від 28.03.2013 року було встановлено, що заборгованість з ОСОБА_3 не стягнута, що на думку позивача є нездійсненням відповідачем виконавчих дій, передбачених положеннями Закону України "Про виконавче провадження", направлених на примусове виконання виконавчих документів. З огляду на що, позивач дійшов висновку допущення відповідачем протиправної бездіяльності та просив зобов'язати відповідача усунути допущені порушення та вжити заходи щодо примусового виконання виконавчих документів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що державним виконавцем здійснювались всі необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення.

Ухвалою суду від 23.05.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, була залучена ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

09.07.2012 року старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Костянтинівського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 33504393 про примусове виконання вимоги по сплаті боргу № 236у про стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області з ОСОБА_3 боргу в розмірі 4010,30 грн.

30.07.2012 року направлено запит до БТІ м. Костянтинівка про наявність у боржника нерухомого майна.

19.07.2012 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зазначена постанова була направлена до ВРЕВ з обслуговування АТ м. Костянтинівки та Костянтинівського району при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області.

27.07.2012 року від начальника ВРЕВ з обслуговування АТ м. Костянтинівка та Костянтинівського району при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області до ВДВС надійшла відповідь, в якій зазначено, що накласти арешт на майно боржника, ОСОБА_3 не має можливості, у зв'язку з тим, що транспортних засобів за нею не значиться.

11.09.2012 року до ВДВС надійшла відповідь БТІ м. Костянтинівка, згідно якою нерухомого майна за ФО-П ОСОБА_3 не зареєстровано.

На адресу ДПІ України був направлений запит про надання відомостей про наявність прибутків та банківських рахунків та перевірки місця роботи боржника.

Згідно наданої відповіді з ДПІ України ФО-П ОСОБА_3 ніде не працює.

03.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника на всіх рахунках в Донецькому РУПАТ КБ «Приватбанк м. Донецьк» МФО 335496 та на всіх рахунках в ПАТ «УКРКОМУНБАНК» МФО 304988.

13.03.2013 року державним виконавцем було здійснено виїзд на місце мешкання ФОП ОСОБА_3, згідно акт остання не находилась вдома. Було залишено виклик на 20.03.2013 року до відділу держаної виконавчої служби.

04.09.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була написана заява про те, що вона повідомлена про борг перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.

Згідно відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.03.2013 року на рахунках ФО-П ОСОБА_3 відсутні кошти для виконання постанови про накладення арешту коштів боржника.

Спірним питанням цієї справи є наявність/відсутність бездіяльності державного виконавця ДВС Костянтинівського МУЮ в Донецькій області при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФУ у місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 04.04.2012 року №236у.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як визначено в ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (далі за текстом - Інструкція) та ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 4.1.8 Інструкції розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Пунктами 4.1.9 та 4.1.10 Інструкції передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів, протягом здійснення відповідачем виконавчих дій з примусового виконання вимоги про сплату боргу відповідачем були направлені запити до Бюро технічної інвентаризації, ВРЕР м. Костянтинівці, державної податкової інспекції з метою отримання інформації про наявність у боржника - ОСОБА_3 зареєстрованого нерухомого майна, автомототранспортних засобів та відкритих банківських рахунків, однак згідно відповідей у власності нерухомого майна, транспорту чи банківських рахунків боржник не має.

Главою 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно матеріалв справи, а саме, відповіді ДПІ боржник ніде не працює, пенсію не отримує.

Так, згідно із ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про виконавче провадження" підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець в даному випадку здійснював всі необхідні заходи щодо своєчасності і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, тому підстав для визнання бездіяльності неправомірною у суду немає.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8 - 11, 158 - 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 травня 2013 року, повний текст постанови виготовлений 01 червня 2013 року.

Суддя Бабаш Г.П.