Рішення № 31712097, 14.05.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/3263/13

провадження № 2/753/3240/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"14" травня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі КРАВЦОВІЙ Н.О.

за участю

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дельта Банк») звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 768,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак його представник подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у заяві позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до стст. 169 ч. 4, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 серпня 2006 року між ТОВ «КБ «Дельта», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-09118-090806, відповідно до п. 1.1 та п. 2.3 якого, позивач надає відповідачу грошові кошти (далі по тексту - кредит) в сумі 3 456 гривень на строк користування до 08 серпня 2008 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 5% річних та платежі за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі. А згідно з п. 2.8 цього договору погашення кредиту та оплата відсотків за його користування здійснюється починаючи з місяця що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, щомісячно не пізніше 8 числа кожного місяця у розмірі 235 грн.

За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, станом на 23.01.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 768, 47 грн., яка складається з заборгованості по відсоткам у розмірі 22,01 грн. та заборгованості за комісіями у розмірі 746,46 грн.

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі по тексту - ЗУ «Про захист прав споживачів») договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Разом з тим, згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А згідно з ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначив, що враховуючи положення п. 7 ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, строк повернення кредиту визначений договором 08.08.2008 року, тобто з цієї дати позивач дізнався про порушення свого права, однак звернувся з позовною заявою до Дарницького районного суду міста Києва лише 27.02.2013 року, тобто після сплину строку позовної давності, обумовленого ст. 257 ЦК України.

Крім того, суд відзначає, що позивач не звертався до суду із будь-якими заявами з приводу поновлення пропущеного строку позовної давності та будь-яких доказів поважності пропуску строку позовної давності до матеріалів справи не надав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають через пропуск строку позовної давності.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд, відмовляючи в задоволенні цивільного позову, також відмовляє позивачу у стягненні з відповідача на його користь суми сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», стст. 256, 257, 261, 526, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, стст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 209, 213 - 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, відповідно до якого рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.