Рішення № 31711854, 06.06.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/2546/13-ц

Провадження № 2/106/822/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді Ружицької Т.В.

за участю секретаря Авдєєнко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, запису про звільнення в трудовій книжці та стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Євпаторійського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, запису про звільнення в трудовій книжці та стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що він з 01.02.2012 року уклав трудовий договір з фізичною особою -підриємцем ОСОБА_2 Договір зареєстрований у Євпаторійському центрі зайнятості 07.02.2012 р. за №001051200154, та згідно цього договору він працював на посаді інженеру комунікаційних мереж до 11.03.2013 року включно. За період роботи відповідачем неодноразово грубо порушувалося законодавство про працю. Позивач за останній час не отримував належні виплати, було відмовлено у наданні щорічної відпустки, в оплаті листків непрацездатності, а також неправильного формулювання підстав звільнення. У зв'язку з постійним порушенням з боку відповідача трудового законодавства, позивач вимушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП, згідно якої працівник має право звільнитися у визначений ним строк трудового договору, якщо власник не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Відповідач звільнив позивача за ст. 38 КЗпП за власним бажанням, а не за частиною третьою цієї статті, як наполягав позивач, при цьому зазначив у трудовому договорі, що було здійснено дату розірвання договору 25.02.2013 року, за угодою сторін, хоча такої згоди позивач не давав. В день звільнення 11.03. 2013 р., на вимогу позивача, сплатити йому усі належні суми і видати довідку про доходи, ФОП ОСОБА_2 відмовив та почав висувати у бік позивача свої вимоги та погрози. Вважає, що відповідач своєю неправомірною поведінкою завдав йому матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач одружений, дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, він єдиний годувальник у сім'ї,. дружина також перенесла нервовий стрес через обставини, які склалися в результаті дій відповідача. Просить суд змінити формулювання підстав його звільнення, та дату звільнення, з посади інженера комунікаційних мереж ФОП ОСОБА_2 на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та умов трудового договору з 04.03.2013 року. Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 прийняти листок непрацездатності серія АГГ № 507744, виданий на ім'я ОСОБА_1, а також видати довідку про доходи за останні шість місяців. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на його користь вихідну допомогу у розмірі 3750 грн., заборгованість по заробітній платі у сумі 3191,16 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 950,64 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Суми визначені без урахування податків та інших обов'язкових платежів. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. В подальшому позивачем були уточнені позовні вимоги ( а.с.а.с.32-34, 68).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнали частково, а саме, в частині, виплати недоотриманої заробітної плати у розмірі 741 грн., в іншій частині вимог просили відмовити, оскільки вважають їх безпідставними та необґрунтованими. Надали суду письмові заперечення, в тому числі, довідку про доходи позивача (а.с.а.с.55-56, 57).

Вислухавши доводи позивача та його представника, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, за наступних підставах.

Судом встановлено, що позивач з 01.02.2012 року прийнятий на роботу монтажником телекомунікаційних мереж, за трудовим договором від 01.02.2012 року № 01051200154, зареєстрованому у Євпаторійському міському центрі зайнятості, що підтверджується трудовою книжкою та трудовим договором ( а.с.а.с.5,6).

26 лютого 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому щорічної основної відпустки строком на 24 дня, з 01 березня 2013 року по 24 березня 2013 року, із наступним звільненням за власним бажанням ( а.с.7).

Згідно заяви позивача на ім'я відповідача від 27 лютого 2013 року, у зв'язку з тим, що йому усно було відмовлено у наданні відпустки з наступним звільненням, він просив його звільнити за власним бажанням з виплатою невикористаної відпустки, а також заробітної плати ( а.с.8).

11 березня 2013 року позивача було звільнено за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України ( а.с.6).

Згідно довідок про доходи від 17 лютого 2013 року за № 73/б, та від 04 жовтня 2012 року б/н, що були видані відповідачем позивачу, заробітна плата позивача за лютий - березень 2013 року, складає 1073 грн. 00 коп.щомісячно; за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року, складає: квітень- червень - по 1094 грн.щомісячно, липень - вересен - по 1102 грн. щомісячно ( а.с.11).

Але, згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 05 квітня 2013 року за № 649/Д/17.4 -12, що видані державною податковою інспекцією у м. Євпаторія, позивачу, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за 1 квартал виплачено 2200 грн., за 2 - 3300 грн., за 3 -3600 грн., за 4 - 3750 грн. ( а.с.13).

Згідно довідки про доходи від 24 травня 2013 року б/н, що надана відповідачем суду, позивач дійсно працював у відповідача на посаді монтажника комунікаційних мереж з 01 жовтня 2012 року по 11 березня 2013 року, його посадовий оклад складає 1250 грн., заробітна плата позивача з жовтня 2012 року по лютий 2013 року складає 1103 грн. 52 коп. щомісячно, березень 2013 року - 1127 грн. 02 коп., затримок по видачі заробітної плати не було ( а.с.57).

З 26 лютого 2013 року по 01 березня 2013 року позивач знаходився на лікарняному, про що усно повідомляв відповідача, а 04 березня 2013 року представив йому лікарняний листок, але відповідач відмовився оплатити лікарняний ( а.с.9).

Раніше позивач знаходився на лікарняному з 08 вересня 2012 року по 12 вересня 2012 року, але відповідач також відмовився оплатити йому лікарняний.

Оскільки відповідачем грубо порушувалося трудове законодавство, умови трудового договору щодо строку виплати заробітної плати, позивач з письмовими заявами звертався до органів прокуратури, міліції, територівальної державної інспекції праці ( а.с.а.с.25,26, 39, 40, 41, 42, 69).

Таким чином, заробітна плата позивачу виплачувалася не своєчасно.

Згідно вимог ст. 43 Конституції України, ст.ст.115, 116 КЗпП України, кожний має право на заробітну плату не нижче гарантованого державою мінімуму, яка повинна виплачуватися регулярно в робочі дні, не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При звільненні робітника сплата всіх сум, що припадає йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. Якщо робітник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим робітником вимог про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 1127 грн. 02 коп., що не було сплачено відповідачем при звільненні позивача, та ненедоплачену суму по заробітній платі за 2012 рік у розмірі 741 грн. 00 коп., яку відповідач визнав у судовому засіданні, а всього 1868 грн. 02 коп.

Так, виходячи з довідок про доходи позивача, що видані самим відповідачем, а також Державною податковою інспекцією у м. Євпаторія, тобто, відомості у яких не співпадають, позивач фактично отримував заробітну плату менше, ніж зазначено у вищевказаних довідках, у зв'язку з чим заборгованість по заробітній платі склала за 2012 рік - 741 грн. 00 коп. ( лютий - березень - по 27 грн.щомісячно, квітень -червень - по 6 грн.щомісячно, липень-вересень-по 98 грн. щомісячно, жовтень -листопад - по 130 грн. щомісячно, грудень - 115 грн.).

Щодо зміни формуліровки та дати звільнення позивача, то вимоги позивача спростовуються наданими доказами, а саме, трудовим договором, трудовою книжкою та заявами позивача на звільнення, в яких зазначено, що позивач працював на посаді монтажника комунікаційних мереж. Крім того, позивач був присутнім при звільненні у Центрі зайнятості населення, та ніяких уточнень до заяви про звільнення не надавав.

Ці обставини визнані в судовому засіданні сторонами та ніким не спростовані, що, відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, не потребує доказування.

Листок непрацездатності з 26 лютого 2013 року по 01 березня 2013 року був представлений позивачем відповідачу вже після звільнення позивача.

Суд не може прийняти до уваги інші розрахунки, що зроблені позивачем, оскільки вони не підтверджені документально, у відповідності до вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України, а рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 57-59 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги сторін на підставі належих доказів. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими способами доказування.

Згідно ч.3 ст.10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Крім того, тривала невиплата заробітної плати відповідачем причинила позивачу значну моральну шкоду, оскільки у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по виплаті заробітної плати, тобто, прямого порушення ст. 115 КЗпП України, позивач тривалий час не мав коштів до існування, на придбання предметів першої необхідності, в тому числі, на утримання своєї сім'ї, малолітньої дитини, зазнав постійні переживання, пов'язані з бездіяльністю відповідача. Дружина позивача знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, діями відповідача порушені права позивача, що передбачені Законом України «Про оплату праці», а також права громадянина, що закріплені ст. 43 Конституції України

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у випадку, якщо з його вини були порушені законні права працівника, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням ступеню вини відповідача, характеру і глибини внутрішніх переживань, необхідності організувати свої життя інакше, виходячи з обставин спричинення шкоди, що позивач переніс нервовий стрес, враховуючи поведінку обох сторін, їх матеріальний стан, а також, у зв'язку з такими подіями позивач хвилювався, витрачав час та намагався відновити порушений звичний для нього порядок життя, вимушений займатися захистом свого порушеного права, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди складає 1000 грн. Така компенсація моральної шкоди є справедливою, виваженою та зрозумілою.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлянає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 1127 грн., недоплачена сума заробітної плати за 2012 рік у розмірі 741 грн., моральна шкода у розмірі 1000 грн.. В іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів.

Відповідно до ст. сти. 84, 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оголошення у пресі у розмірі 866 грн.00 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 довідки про доходи за останні шість місяців роботи до його звільнення по формі, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року за № 192 та постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) заборгованість по заробітній платі у розмірі 1127 грн. 02 коп., а також недоплачену суму по заробітній платі за 2012 рік у розмірі 741 грн. 00 коп., а всього 1868 грн. 02 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати на оголошення у пресі у розмірі 866 грн.00 коп..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 1127 грн. 02 коп..

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. ( отримувач коштів - УК в м. Євпаторія, -22030001, код отримувача ( ЄДРПОУ) - 37940108, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, код банку отримувача МФО) - 824026, рахунок отримувача - 31214206700015, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 02897098, судовий збір, п.1.1.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 червня 2013 року.

Суддя Т.В.Ружицька