Постанова № 31710053, 28.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

28 січня 2013 року р. Справа № 2а-5112/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка", вул. Леніна,17 (вул. Будівельників, 18, кв. 66,54034, м. Миколаїв), смт. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 доЖовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 проскасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2012р. № 0000053500,За участю представників сторін:

від позивача: Ткаченка Д.О.

від відповідача: Васильченко О.В.

Керуючись ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства суд проголошує вступну та резолютивну частину постанови суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012р. № 0000053500.

Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" сплачені кошти судового збору у сумі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 січня 2013 року р. Справа № 2а-5112/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Калінічевої М.С. розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка", вул. Леніна,17 (вул. Будівельників, 18, кв. 66,54034, м. Миколаїв), смт. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 доЖовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 проскасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2012р. № 0000053500,За участю представників сторін:

від позивача: Ткаченка Д.О.

від відповідача: Васильченко О.В.

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» звернулося до адміністративного суду з позовом до Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2012 року № 0000053500.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що посадові особи ДПІ під час проведення перевірки дійшли не вірних висновків що господарські операції підприємства з ТОВ „ТМФ"Транспосервіс ЛТД" у період березень -травень 2012 року та ТОВ „Електромонтаж Трейд" у період січня 2012 року є безтоварними, в наслідок чого ДПІ визнало ці угоди недійсними. На підставі помилкових висновків ДПІ неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ. Позивач зазначає, що товарність господарських угод підтверджується як документами первинного бухгалтерського обліку, так й зміною фінансового стану підприємства, а саме отримання прибутку від здійснених операцій. Наявність всіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку стало підставою для правомірного формування податкового кредиту підприємством у перевіряємий період. Окрім того, позивач вважає, що ДПІ не має правових підстав самостійно визнавати угоди недійсними, оскільки повноваження щодо визнання недійсності угод між сторонами є виключною компетенцією суду. Просить суд скасувати податкове рішення повідомлення.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення, де зазначає, що висновки викладені в Акті перевірки відповідають дійсності, а прийняте податкове рішення повідомлення винесено з законних підстав.

В судовому засіданні 28.01.2013 року в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Вислухав пояснення представників сторін та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ з 12.09.2012 по 14.09.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 року - ТОВ «Електромонтажтрейд», за період з 01.02.2012 по 31.05.2012 року - ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспорт-сервіс ЛТД» платника податку ТОВ «Агроснаб - Снігурівка».

За результатами перевірки був складений Акт № 668/23/33438610 від 19.09.2012 року, де відображено, що перевіряючими встановлено порушення Товариством ст. 203, 215, 228,662, 665, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 253293,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № від 02.10.2012 року № 0000053500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 379939,50 грн., з яких 253293,00 грн. - за основним платежем, 126646,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає про укладення угод позивачем без мети настання реальних наслідків, що й стало на його думку підставою для заниження податку на додану вартість.

Як встановлено в судовому засіданні, висновок про те що господарські угоди були укладені без мети настання реальних наслідків та операції по цим угодам є безтоварними, перевіряючи ДПІ зробили виключно виходячи з Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, які надійшли до відповідача з інших ДПІ.

Суд критично оцінює таку позицію відповідача, виходячи із наступного:

Відповідно до положень статті 234 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, фактично, відповідач в акті перевірки визначив фіктивність укладених угод між позивачем та його контрагентами, і посилання на статтю 228 ЦК України щодо нікчемності правочинів є некоректним. В акті перевірки перевіряючи посилаються на положення ст. ст.203 ч.1,5, ст.215 ,216,228 ЦК України та доходять висновку про нікчемність укладених угод між позивачем та його контрагентами, однак суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки частиною 1 статті 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимога. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення з доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійну, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх насадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, В межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. І ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка зазделегіть суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена правова норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону: наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності нравочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних праві, свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена, через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано жодних доказів, про фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження; майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами господарських угод.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, яка викладена в рішенні по справі № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення податкового законодавства, яке ним особисто не було вчинене.

Позивач не може нести відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. № 11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції винні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом з'ясовано, та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, що під час проведення невиїзної позапланової перевірки позивача, ДПІ не досліджувало документів первинного бухгалтерського обліку які стали підставою для віднесення підприємством сум до податкового кредиту (договорів перевезення, податкових, видаткових накладних, товаро - транспортних накладних, здійснення підприємством розрахунків по договору, подорожніх листів тощо), а під час перевірки дослідила виключно податкові декларації позивача, Листи інших ДПІ щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, та було використано інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем співставлення, це також зазначено в акті перевірки (а.с.11-12 стор. Акту 4-5).

В матеріалах справи містяться копії документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. А також копії документів, які свідчать про укладення угоди між контрагентом позивача ТОВ „Транспорт сервіс ЛТД" та ФОП ОСОБА_6, який безпосередньо власним автотранспортом здійснював перевезення вантажів на виконання договору поставки між ТОВ „Агроснаб Снігурівка „ та ТОВ „Транспорт сервіс ЛТД". Реальність господарської операції також підтверджується й показаннями свідків які виконували роботи по перевезенню комбікорму з Комбікормового заводу с. Хацьке Черкаської області до смт. Снігурівка Миколаївської області.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів перелічених вище норм законодавства суд дійшов висновку , що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ДПІ рішення щодо винесення оскаржуваного податковогоповідомлення-рішення.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом владних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.10.2012р. № 0000053500.

Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" сплачені кошти судового збору у сумі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 04.02.2013 року