Ухвала суду № 31709123, 29.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. справа № 1170/2а-421/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі № 1170/2а-421/12 за позовом ТОВ "НВ ПТФ "Кран-Сервіс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ ПТФ «Кран-Сервіс» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції з вимогою визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 1001392310 від 23.12.2011р., № 1001382310 від 23.12.2011р.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ВКП «Інтермаш», оскільки до такого висновку відповідач прийшов за результатами перевірки контрагента, проте взаємовідносини позивача з контрагентом по придбанню товару підтверджується первинними документами та позивач в свою чергу не повинен нести відповідальність за діяльність інших суб'єктів господарювання.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012р. позов задоволено. Рішення суду обгрунтовано тим, що у ході розгляду справи знайшло підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «ВКП «Інтермаш», а позивач має всі первинні документи для формування витрат та податкового кредиту за укладеною угодою.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга обгрунтована тим, що за результатами перевірки не було підтверджено реальності виконання договору з купівлі товару, не доведено його транспортування, а також використання придбаного товару у господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2011 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВ ПТФ «Кран-Сервіс» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ НВП «Інтермаш» за період з 01.08.2008 року по 30.11.2008 року, за наслідками якої складено акт №496/23-10/32412606.

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення:

- пп.7.4.1,пп.7.4.2,пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість в сумі 68675,00 грн., в тому числі за серпень 2008 року в сумі 4000,00 грн., вересень 2008 року -61333,00 грн., жовтень 2008 року -1675,00 грн., листопад 2008 року -1667,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості торгово-матеріальних цінностей, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ НВП «Інтермаш», факт поставки яких не підтверджено;

- п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження податку на прибуток всього в сумі 85844,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартали 2008 року на 10833,00 грн. (в тому числі ІІІ квартал 2008 року -10833,00 грн.), за 2008 рік на 85844,00 грн. (в тому числі за ІV квартал 2008 року -75011 грн.), внаслідок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ НВП «Інтермаш», факт поставки яких не підтверджено.

До такого висновку перевіряючи дійшли з посиланням на результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ ВКП «Інтермаш» (акт перевірки від 09.09.11р. №416/23-10/23230174) відповідно до якого встановлено що ТОВ «ВКП «Інтермаш» мало взаємовідносини з ПП «Альтус»за період з 01.02.2008 року по 30.09.2008р. та з ПП «Кіровоградський комплекс «Агро-Торг»за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, а саме від даних підприємств ТОВ «ВКП «Інтермаш»отримало ТМЦ, які реалізовано ТОВ НВ ПТФ «Кран-Сервіс». Укладені угоди між підприємствами-продавцями ПП «Альтус»та ПП Кіровоградський комплекс «Агро-Торг»та покупцем ТОВ ВКП «Інтермаш» вважаються нікчемними, враховуючи відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг).

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 1001392310 від 23.12.2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 64675,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 16169,00 грн. та № 1001382310 від 23.12.2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 85844,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 21461,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між Позивачем та його контрагентом є необґрунтованими, і спростовуються установленими у ході судового розгляду доказами - належним чином оформленими податковими накладними, платіжними дорученнями, накладними, рахунками і товарно -транспортними накладними, а реальність господарських операцій підтверджено первинними документами. Також надано ряд доказів реалізації товару який придбаний у вказаного контрагента та застосований у виробництві реалізованого товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до умов договору №20/08 від 28.08.2008 р., укладеного між ТОВ «ВКП «Інтермаш»(постачальник) та ТОВ «НВ ПТФ «Кран-Сервіс»(покупець), згідно якого ТОВ «ВКП «Інтермаш»зобов'язалось виготовити з матеріалу покупця один комплект головних балок (2 шт.) крана мостового електричного грейферного г/п 5т., L = 34,5 м., режим роботи А7 та виконати контрольну зборку моста крану мостового електричного грейферного г/п 5т., L = 34,5 м,..

На підтвердження договору позивачем надано накладні, податкові накладні, виписки банку про сплату, товарно-транспортні накладні, копії журналів реєстрації довіреностей.

Також позивачем надано докази, що придбану продукцію використано у господарській діяльності, а саме: - договір № 07/12-Д від 19.06.2008 року, - видатковою накладною №РН-0000063 від 10.12.2008 р.; - договір № 33/08/08 від 01.08.2008 р.; - податковою накладною №10 від 05.03.2009 р.; - договір №44/12/08 від 30.12.2008 р.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку..

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 вищезазначеного Закону, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 того ж Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до норми Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосуб"єктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість, про зворотнє докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, факт надання послуг (продажу товару) контрагентом позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем витрат та податкового кредиту відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення , не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі № 1170/2а-421/12 за позовом ТОВ "НВ ПТФ "Кран-Сервіс" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова