Ухвала суду № 31709015, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р.

справа № 0870/5580/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашової Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі № 0870/5580/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу у червня 2012р. звернувся до Запорізького окружного адміністративного судуз позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнння противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2012 року №0000251530.

Позовні вимоги обгрунтовано невідповідністю акту перевірки нормам чинного законодавтсва, на підставі якого було прийнято оскаржене рішення, а тому таке рішення є передчасним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що відповвдачем вірно встановлено перевіркою що позивачем пропущено строк для можливості коригування податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень та вересень 2008 року, оскільки таке коригування відбулось з подачею додатку №1 до податкової декларації за жовтень 2011 року, що перевищує встановлені законом строки в 1095 днів, в порушення ст. 102 ПК України, а знесення змін до акту перевірки не можуть бути підставою для скасування рішення при вірно встановленому порушенні податкової дисципліни.

Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обгрунтована тим, що суд першої інції відмовляючи у задоволенні позову не врахував, що оскаржене рішення прийнято на підставі акту перевірки, який складено з порушеннями, так відповідач розглядаючи заперечення на акт перевірки по суті вніс зміни до акту, чим позбавив позивача подати заперечення на такий акт, а оскаржене рішення прийнято передчасно.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 12.03.2012 відповідачем на підставі п. 200.10 ст. 200 та ст. 76 Податкового кодексу України, проведено перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 12.03.2012 №246\16-23878343.

Підставою для проведення перевірки було подання платником податків декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року від 21.11.2011, якою позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за вересень 2008 року по підприємству ТОВ «Електропрогресс» на суму 7102,90 грн., та липень 20018 на суму 60835,00 грн.

Відповідно до додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року від 21.11.2011 №9011672569 позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за вересень та липень 2008 року на суму в розмірі 67938,00 грн.

Згідно з внесеними змінами до Акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: неподання податкової звітності з податку на додану вартість з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення п. 50.1 ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу України: арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом (таблиця №1 Акта перевірки); порушення п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 67938,00 грн. (таблиця №4 Акта перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 №0000251530, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101907,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 68938,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 33969,00 грн.

Відповідно до вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Такий же строк встановлюється і для платників податків для подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за минулі періоди та, відповідно, до коригування податкових зобов'язань.

Таким чином колегія суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про пропущенння позивачем строку для можливості коригування податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень та вересень 2008 року, оскільки таке коригування відбулось з подачею додатку №1 до податкової декларації за жовтень 2011 року, що перевищує встановлені законом строки в 1095 днів, та правомірності прийнятого відповідачем оскарженого рішення.

Щодо посилання позивача у скарзі на ненадання належної оцінки доводу, щодо невідповідністі акту перевірки № 246/16-23878343 від 12.03.2012 вимогам наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010, щодо внесення до такого змін за результатами розгляду заперечень, то колегія суду зазначає, що судом першої інстанції вказано, що предметом позову є оскарження рішення відповідача, а ні його дії та не може бути підставою для скасування вірно прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі № 0870/5580/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення – рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова