Постанова № 31707030, 04.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/16917/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашової Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/16917/11 за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011р. Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання відповідача вчинити певні дії - розглянути заяву.

Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем вимог ст. 118 Земельного кодексу України з посиланням не бездіялність, оскільки відповідачем не було розглянуто відповідно до вказаної норми заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність у розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області - не прийнято рішення з цього питання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012р. у задоволенні позову було відмовлено. Рішення суду обгрунтовано тим, що висновок до проекту землеустрою наданий Комісією є передчасним та необ'єктивним, Проект землеустрою - таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, а тому не може бути затверджений розпорядженням голови Широківської РДА.

Позивачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач за результатами заяви повинен був прийняти рішення, що по суті не було вчинено.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2011 р. позивач на виконання розпорядження голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 18.08.2011 р. № 423-р-11 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області", подав до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № ПЗ 237 від 20.10.2011р., що підтверджується заявою від 26.10.2011 р., в якій позивач просив затвердити у встановленому законом порядку погоджений Проект землеустрою та передати йому у власність земельну ділянку.

Листом від 08.02.2012 р. за вих. № 551/12-19 відповідач повернув позивачеві вказані матеріали із зазначенням, що при погодженні Проекту землеустрою Комісія не звернула уваги на відсутність матеріалів та позначок, передбачених положеннями Тимчасового порядку.

Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Стаття 116 ЗК України зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.

У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже відповідач, відповідно до вказаної норми не вирішує питання щодо погодження проекту, оскільки це є компетенцію відповідної Комісії, а як вбачається з матеріалів справи Проект було погоджено, що не заперечується і відповідачем.

Крі того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Отже, законодавчо передбачено, що при вирішенні питання, відповідно до норм чинного законодавтсва, відповідачем приймаються рішення.

Згідно зі ст. 2 ч. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки відповідачем рішення, відповідно до норм чинного законодавтсва, з питання щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідно до норм чинного законодавства не приймалось, а лист відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні норм КАС України, тому колегія суду вважає, вірним вимоги позивача щодо зобов'язання відповідлача вчинити певні дії, а суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо правомірності дій відповідача, оскільки таким не було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача у відповідності до правил ст. 118 Земельного Кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/16917/11 за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Позов задовольнити.

Зобов'язати до Широківську районну державну адміністрацію Дніпропетровська область розглянути звернення ОСОБА_1 з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області на прийняти рішення відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Ю.В. Дурасова