Вирок № 31705876, 29.03.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2013 рокуСправа №607/3676/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Пилипець О.І.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №607/3676/13-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Раштівці Гусятинського району Тернопільської області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, непрацюючої, на утриманні малолітня дитина, жительки АДРЕСА_1, раніше несудимої,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК КК України,

за участю прокурора - Сарахмана А.М.

ВСТАНОВИВ:

Так, 15 листопада 2012 року в обвинуваченої ОСОБА_1, яка будучи службовою особою та перебуваючи на посаді заступника голови дільничної виборчої комісії №611154 одномандатного виборчого округу №163 з виборів народних депутатів України, виник злочинний намір, направлений на складання завідомо неправдивого офіційного документу, його використання і привласнення та розтрату грошових коштів шляхом зловживання своїм службовим становищем, реалізовуючи який вона в той же час, в порушення вимог постанови Центральної виборчої комісії №108 від 12 липня 2012 року, не провівши засідання членів ДВК №154, на якому члени дільничної виборчої комісії шляхом голосування мали б визначити, кому саме з членів ДВК належить виплатити одноразову грошову винагороду за активну участь в проведенні виборів в сумі 3 800 грн., перебуваючи в приміщенні окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №163, що розташоване по вул.Миру, 6, в м.Тернополі, усвідомлюючи, що дільничною виборчою комісією №154 питання щодо надання членам одноразової грошової винагороди за роботу на виборах народних депутатів України не розглядалося, склала постанову від 13 листопада 2012 року (рішення дільничної виборчої комісії №154), яка є офіційним документом, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей про те, що у відповідності до Постанови ЦВК №108 від 12 липня 2012 року в зв'язку з економією фонду оплати праці виплатити одноразову грошову винагороду за роботу на виборах народних депутатів України, які відбулись 28 жовтня 2012 року в загальній сумі 3 800 грн., а саме ОСОБА_2 в сумі 1200 грн., ОСОБА_1 - 1100 грн., ОСОБА_3 - 1100 грн., ОСОБА_4 - 200 грн. та ОСОБА_5 - 200 грн.

Також ОСОБА_6 підписала, дану постанову як від імені секретаря ДВК № 154, а також у графі голова ДВК №154 внесла запис: своє прізвище та ініціали, після чого підписалась та завірили вказану постанову печаткою ДВК №154.

Цього ж дня ОСОБА_1 подала завідомо підроблену постанову (рішення дільничної виборчої комісії № 154) від 13 листопда 2012 року у бухгалтерію окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу №163 на підставі якої, в подальшому, отримала кошти у сумі 3113, 72 грн., про що було складено розрахунково-платіжну відомість №4/154 за жовтень 2012 року, з яких привласнила 901, 34 грн., а решту розтратила, віддавши іншим, зазначеним у постанові членам дільничної комісії.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_1 своїми діями вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.191 КК України - привласнення та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ч.1 ст.366 КК України, тобто, складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

27 лютого 2013 року між прокурором прокуратури м.Тернополя Сарахман А.М. та обвинуваченою ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 та ч.4 ст.358 КК України за встановлених у висунутій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_1 беззастережно визнала свою винуватість у зазначених діяннях.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_1, а саме за ч.2 ст.191 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч.1 ст.366 КК України на 520 грн. штрафу в доход держави, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 510 грн. в доход держави, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 1 рік обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладення на неї обов'язків, визначених п.2-4 ч.1 ст.76 КК України (не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції).

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ст.468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 та ч.4 ст.358 КК України, які згідно ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором прокуратури м.Тернополя Сарахманом А.М. та обвинуваченою ОСОБА_1 угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведену судово-почеркознавчу експертизу №1-65/13 від 29 січня 2013 року, вартість якої в сумі 613 грн. слід стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДКУ в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463 з відповідним призначенням платежу.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену між прокурором прокуратури м.Тернополя Сарахманом А.М. та обвинуваченою ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 та ч.4 ст.358 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання:

за ч.2 ст.191 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;

за ч.1 ст.366 КК України - штраф в розмірі 520 (п'ятсот двадцять) грн. в доход держави;

за ч.4 ст.358 КК України - штраф в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. в доход держави.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1. визначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 вартість проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи №1-65/13 від 29 січня 2013 року, в сумі 613 грн. в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДКУ в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463 з відповідним призначенням платежу.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан