Рішення № 31703951, 07.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/7752/2012 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/1529/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.Категорія 29 07.06.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

3 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Сержанюка А.С.,

суддів: Білоконь О.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі : Антіпову Я.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 жовтня 2011 року згідно наказу № 184-к до ТОВ "Арсенал-Центр" був прийнятий на основне місце роботи у відділ транспортної логістики на посаду водія автотранспортних засобів ОСОБА_2, який крім того був за внутрішнім суміщенням прийнятий на посаду експедитора ( 0,5 ставки). Відповідач укладав з позивачем з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, які належать останньому, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким ОСОБА_2 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому позивачем матеріальних цінностей.

24 липня 2012 року згідно наказу № 129-к відповідач був звільнений із займаної посади за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України.

24 липня 2012 року під час приймання-передачі (повернення) ввірених відповідачу позивачем транспортних засобів головним механіком позивача була виявлена суттєва нестача дизельного пального, а саме 692 л 990 гр.

Станом на 01 серпня 2012 року вартість 1 л. дизпалива становить в середньому 9,60 грн., таким чином відповідачем було завдано позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 6 652,70 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з вимогами ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

У відповідності до ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, якщо між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданий йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п.5 наказу ТОВ "Арсенал-Центр" № 184-к від 03 жовтня 2011 року ОСОБА_2 прийнятий на основне місце роботи в відділ транспортної логістики на посаду водія автотранспортних засобів; згідно п.2 цього наказу ОСОБА_2 за внутрішнім суміщенням прийнятий на посаду експедитора відділу транспортної логістики на 0,5 ставки (а.с.4-5).

27 вересня 2011 року між ТОВ "Арсенал-Центр" та ОСОБА_2 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей по акту прийому-передачу, приходно-розхідних документів; працівник несе повну матеріальну відповідальність за ввірене йому майно до передачі цього майна третім особам у відповідності з договором поставки, купівлі-продажу, дилерського укладеного підприємством з третьою стороною по актам прийому-передачі, товарно-розхідних документах (а.с.7).

Згідно з наказу ТОВ "Арсенал-Центр" № 129-к від 24 липня 2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади водія автотранспортних засобів відділу транспортної логістики 24 липня 2012 року за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмову у прийнятті.

Визнаючи ОСОБА_3 винним у заподіянні позивачу шкоду у розмірі 6652 грн. 70 коп., суд першої інстанції послався на службові записки головного механіка ТОВ "Арсенал-Центр" ОСОБА_4 від 24.07.2012 як на доказ завдання відповідачем шкоди у вигляді нестачі пального у розмірі 692 л 990 г.

Як видно із вказаних службових записок, при прийманні у водія ОСОБА_3 автомобіля марки ІЗУЗУ НОР д. н. НОМЕР_1 у паливному баку зафіксований залишок 50 л., тоді як по розрахункам згідно подорожніх листів залишок має бути 97 л. 130 гр., різниця залишку палива складає 47л. 130 гр.; автомобіля марки МАН д. н. НОМЕР_2 в паливному баку зафіксований залишок 110 л., по розрахункам згідно подорожніх листів залишок має бути 755 л. 860 гр., різниця залишку складає 645 л. 860 гр. (а.с.8-9).

Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що дані цих службових записок щодо фактичного залишку пального у двох автомобілях у розмірі 50 л. та 110 л. суперечать даним, які містяться у подорожніх листах позивача на автомобілі, що ввірені ОСОБА_2 №№ 157304 від 27.03.2012 року та 982742 від 19.07.2012 року, відповідно до яких у автомобілі марки МАН д. н. НОМЕР_2 при поверненні 20.07.2012 року зафіксований залишок 755, 86 л; на автомобілі марки ІЗУЗУ НОР д. н. НОМЕР_1 при поверненні 27.03.2012 року зафіксований залишок 97,130 л. Ці подорожні листи містять підписи водія ОСОБА_2 про здачу автомобілів та підписи механіка підприємства про їх приймання ( а.с.53-54).

Матеріали справи не містять даних про те, що після 27 березня 2012 позивачу надавався автомобіль марки ІЗУЗУ НОР д. н. НОМЕР_1,; що після 20 липня 2012 року позивачу надавався автомобіль марки МАН д. н. НОМЕР_2; що по актах прийому-передачі або приходно-розхідних документах ОСОБА_2 відповідач передали певну кількість палива, тому службова записка головного механіка підприємства від 24 липня 2012 року не є належним доказом розтрати пального позивачем і не може слугвати підставою покладення на позивача матеріальноїльної відповідальності за недостачу 645,86 л пального.

Крім того відповідно до п. 1.г договору про повну матеріальну відповідальність, укладеним між сторонами 27.09.2011 року та п.3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей , грошових коштів та документів, що затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від 11 серпня 1994 року за № 69 при звільнені позивача, який згідно з договором був матеріально відповідальною особою ( а.с.7) повинна бути проведена інвентаризація, однак матеріали справи таких даних не містять.

Також матеріали справи не містять даних, скільки і коли позивач видав відповідачу дизельного палива, за якими маршрутами ОСОБА_2 здійснював рейси, завантаженість автомобіля, вид дороги, температура, маршрут автомобілів та розрахунок з посиланням на діючі нормативні акти, скільки палива ОСОБА_2 повинен був витратити при експлуатації ввірених йому автомобілів.

В обґрунтування розміру фактичних затрат пального позивач посилається на наказ генерального директора ТОВ «Арсенал-Центр» від 14.11.2011 року «Про норми списання палива», який виданий «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту та зв»язку України № 973 від 05.08.2008 року, однак на час виникнення спірних правовідносин норми витрат палива і мастильних матеріалів не регулювалисьь вказаним нормативним актом, оскільки він втратив чинність.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача.

Отже, з урахуванням вимог закону та встановлених у справі обставин доказів спричинення відповідачем шкоди у зазначеному розмірі позивачем не надано, а відтак вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяну підприємству задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача про заподіяння йому позивачем шкоди у розмірі 6652 грн. не ґрунтуються на приписах закону. Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: