Рішення № 31702293, 05.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/1694/2012 Провадження № 22-ц/795/1328/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М., суддів:Бобрової І.О., Лакізи Г.П., при секретарі:Руденко О.М., за участю:відповідача ОСОБА_5, представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8- ОСОБА_9, представника позивача ПАТ "Облтеплокомуненерго" - Логвиненко О.В.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

В квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство „Облтеплокомуненерго" звернулося з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги тепло - та гарячого водопостачання в сумі 8 150 грн. 11 коп. за період з 01 липня 2008 року по 28 лютого 2011 року, надані відповідачам за їх місцем проживання в АДРЕСА_1.

Свої вимоги Публічне акціонерне товариство „Облтеплокомуненерго" мотивувало тим, що позивач згідно рішення Чернігівської міської ради № 229 від 17 вересня 2007 року є виконавцем послуг у сфері теплопостачання, в тому числі для споживачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, які проживають за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з ч.3 п.5 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, власник, наймач (орендар) квартири зобов"язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Крім того, п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, визначено, що розрахунковим періодом для оплати відповідних послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяца, що настає за розрахунковим. В порушення вимог чинного законодавства боржники не здійснювали оплату наданих послуг, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 8150 грн. 11 коп.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ „Облтеплокомуненерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7на користь ПАТ „Облтеплокомуненерго" солідарно 8150 грн. 11 коп. заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання; стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь держави по 53 грн. 65 коп. в рахунок судового збору.

В апеляційній скарзі апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при винесенні рішення припустився порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянти посилаються на те, що судом не встановлено факту надання послуг позивачем саме відповідачам, що підтверджується відсутністю доказів цим твердженням у матеріалах справи та відсутністю вказівки про те, на яких доказах грунтується таке твердженя суду; апелянти наголошують, що суд не прийняв до уваги клопотання про долучення до справи в якості доказу акту прийому водолічильників, складений представником КП „Чернігівводоканал" 01 червня 2004 року, про те, що в квартирі гаряче водопостачання взагалі відключене; апелянти зазначають, що позивачем була надана ксерокопія особого рахунку, який містить конфіденційну інформацію про відповідачів, тому дана ксерокопія є протизаконною та порушує права апелянтів; апелянти наголошують, що правовідносини по наданню послуг по теплопостачанню та їх оплаті є двосторонніми правовідносинами між позивачем, який надає певні послуги та відповідачем, як споживачем таких послуг, тобто правовідносини між сторонами повинні базуватись на двостронній угоді чи договорі, а тому одностороннє надання певних послуг споживачеві не може бути розцінене, як двосторонній правочин, що наділяє сторони відповідними правами та обов"язками; апелянти просять врахувати, що суд в своєму рішенні керувався нормами закону, які регулюють правовідносини в сфері користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, а квартира відповідачів належить їм на праві приватної власності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, але в порушення вимог ст.ст.64, 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08 жовтня 1992 року, і п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року, заборгували їх оплату в сумі 8 150 грн. 11 коп., тому стягнув цю суму заборгованості в солідарному порядку.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

По справі встановлено, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах(а.с.5). За період з 01 липня 2008 року по 28 лютого 2011 року борг за надані послуги з тепло - та гарячого водопостачання становить 8 150 грн.11 коп. (а.с.3).

Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року №1198 та п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов"язаний вчасно оплачувати надані послуги.

Згідно з пунктами 24, 25 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року №1198 та п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 передбачено можливість споживачів відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з письмовою заявою про таке відключення. Відповідачі з такою заявою до відповідної комісії не звертались, в зв"язку з чим і акт про відключення належної ім квартири від мережі цетралізованого опалення і гарячого водопостачання, затверджений відповідною комісією, не складався. Як вбачається з акту комісії ПАТ „Облтеплокомуненерго" від 28.05. 2013 року, в квартирі відповідачів по АДРЕСА_1 на трубопроводі подачі гарячої води відсутній згон з"єднання вентеля з трубопроводом, вентель на воді не опломбовано, акт про відключення гарячого водопостачання відсутній. Вірогідність підключення до мережі централізованого гарячого водопостачання існує.(ас.134).

Тобто, доводи апеляційної скарги, про те, що відповідачі відмовилися від послуг з теплопостачання є безпідставними, оскільки фактично вони користувалися послугами теплопостачання, а акт про прийом водолічиників від 01 червня 2004 року, в якому зазначено, що підігрів гарячої води здійснюється електротитаном, не є доказом того, що відповідачі не користувалися послугами з гарячого водопостачання централізованої мережі, оскільки з письмовою заявою до комісії про опломбування запірних вентилів у квартирі, як це передбачено законодавством, відповідачі не зверталися.

Посилання відповідачів на те, що договір про надання послуг сторонами не укладався, не може братися до уваги, оскільки співвласники квартири в багатоквартирному будинку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 є споживачами послуг, а тому зобов"язані сплачувати за надані позивачем послуги, оскільки відповідно до ст.11 ЦК України зобов"язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, зокрема з угод, а також з дій громадян і організацій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов"язки, а тому фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини, внаслідок яких позивач надає послуги, а відповідачі ці послуги отримують.

Крім того, статті 19,20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги"від 24червня 2004 року передбачають обов"язок споживача житлово- комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам ч.3ст.6,ст.ст.627,630 ЦК України. У разі такої відмови виконавець послуг виходячи з положень ст.ст.3,6.12- 15,630,640,642,643 ЦК України вправі звернутися до суду за захистом свого права.

Посилання апелянтів на порушення судом ст.32 Конституції України, ст.23 Закону України „Про інформацію", ст.182 КК України щодо заборони збирання конфіденційної інформації є необгрунтованими і такими, що не заслуговують уваги.

Розрахунок боргу відповідачів за надані їм позивачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання є правильним, і ніким не спростований (а.с.3).

Одночасно, апеляційний суд не може погодитися з посиланням суду першої інстанції при вирішенні справи на норми на ст.ст. 64, 66-68 ЖК України, оскільки дані норми регулюють правовідносини в сфері користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, і ними встановлено солідарну відповідальність наймача та членів його сім"ї по зобов"язанням які виникають із договору найму жилого приміщення.. Відповідачі ж є власниками приватизованої квартири №103 по вул..Рокосовського62, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27.02.2004 року, а тому, відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної частковій власності зобов"язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов"язкових платежів), також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном.

Тому оскільки кожен із відповідачів, відповідає перед третіми особами по зобов"язаннях , відповідно до своєї частки в праві спільної часткової власності, тому задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Облтеплокомуненерго" необхідно стягнути із кожного з відповідача на користь товариства по 2037 грн.53 коп., заборгованості за теплову енергією.

Також розподіляючи судові витрати між сторонами, оскільки позов задоволений, необхідно у відповідності із правилами ст.88 ЦПК стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір по 53,65 грн., з кожного.

Тому, оскільки при вирішенні справи, суд неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін і застосував не ту норму, яка регулює спірні правовідносини, у відповідності із правилами п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову із застосуванням норм цивільного права.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 п.4 ч.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 360 ЦК України, п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою №630 КМУ від 21.07.2005 року, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 серпня 2012 року - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" заборгованість за теплову енергію по 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 53 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" судовий збір по 53, 65 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: