Ухвала суду № 31702210, 03.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/207/13-ц Провадження № 22-ц/795/1286/2013 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

оловуючого-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Смаглюк Р.І., Шарапової О.Л.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації та захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та порочить честь та гідність ОСОБА_2 інформацію, розміщену в тексті статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 4000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивачем не доведений факт існування інформаційної листівки «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій розміщено статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», також не доведено причетності відповідача до виготовлення такої листівки та її розповсюдження.

Апелянт зазначає, що прийняті судом покази свідків з боку позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не можуть бути належними доказами по справі, оскільки дані особи є зацікавленими, перебуваючи на посадах Радикальної партії ОСОБА_5.

Вказує, що інформаційна листівка не є засобом масової інформації, а отже не підпадає під дію ЗУ «Про пресу та інші засоби масової інформації». На думку апелянта, судом формально досліджені письмові докази та неправильно вказано про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення положень ст. 277 ЦК України, не надано належних доказів, які б підтверджували правдивість поширеної негативної інформації щодо ОСОБА_2 Вимога про стягнення 200000 грн. моральної шкоди, на думку суду, достатніми доказами не обґрунтована не була, отже розмір відшкодування було зменшено до 4000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 210000 грн. матеріальної шкоди, суд послався на те, що при розгляді справи не був доведений факт спричинення позивачеві збитків та не було встановлено, що втрачений дохід стався саме після розповсюдження відповідачем інформації в тексті статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_1».

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Встановлено, що 01 жовтня 2012 року на Червоній площі в м. Чернігові під час мітингу об'єднаної опозиції активістами організації «ІНФОРМАЦІЯ_2» розповсюджено інформаційну листівку, в якій під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в тексті статті міститься інформація відносно позивача та його фотографія. Зокрема в статті було вказано: «До речі, сам ОСОБА_2 не ж адвокатом. Його позбавили ліцензії не за опозиційну діяльність, а за порушення адвокатської етики. Справа в тому, він декілька років тому надавав послуги фізичній особі, за що отримував кошти. Та через певний час перейшов на сторону конкурентів та виказав всю приватну інформацію. У адвокатському середовищі це явище вважається аморальним ті цинічним обманом клієнта. Людина, яка це робить, ніколи більше не стає адвокатом і з соромом виганяється. Це сталося із ОСОБА_2, який зараз працює і балотується від ОСОБА_5 по 206 округу. Слід пригадати і ще цікавий факт з біографії цього пройдисвіта з адвокатським посвідченням. На місцевих виборах 2010 року ОСОБА_2 працював на діючого мера Соколова, де виконував всю брудну роботу - знімав конкурентів з перегонів, впливав на правоохоронні органи, аби ті порушували справи. Як ви вже, можливо, здогадались, всі ті, проти кого працював ОСОБА_2, були справжні опозиціонери та громадські діячі. За свою брудну роботу ОСОБА_2 отримав магазин біля Троїцького монастиря, де продає палену горілку цілодобово».

Відповідальною за випуск особою зазначено відповідача, тираж визначено у кількості 10000 примірників (а.с. 21).

Підтверджено також, що ПАТ ПВК «Десна» друкувало кілька інформаційних листівок «ІНФОРМАЦІЯ_2», замовником яких був ОСОБА_3, по накладним № 2217 від 23 серпня 2012 року та № 1926 від 25 липня 2012 року (а.с. 63, 72).

Положення ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України закріплюють право особи на відповідь, на спростування поширеної відносно неї недостовірної інформації. Частина 3 цієї статті вказує, що негативна інформація, поширена на особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ч. 2 п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній людині. Згідно ч. 5 п. 15 Постанови, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Виходячи з наведених роз'яснень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання інформації, викладеної в інформаційній листівці «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною, яка принижує честь і гідність позивача. Матеріали справи та доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б свідчили про те, що викладена в тексті статті інформації відповідає дійсності.

Сторона апелянта не спростовані висновки суду щодо факту замовлення відповідачем даної листівки, її існування та поширення 1 жовтня 2012 року.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачем не було надано доказів існування іншої листівки «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі змістом про народного депутата ОСОБА_5 без статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка містила інформацію про ОСОБА_2 Твердження апелянта по те, що того дня на площі розповсюджувалась інша листівка «ІНФОРМАЦІЯ_2» зі статтею «ІНФОРМАЦІЯ_3» спростовується показами допитаних в суді першої інстанції свідків.

Не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення твердження апелянта про неможливість визнання показів свідків з боку позивача належним доказом по справі, оскільки зазначені покази узгоджуються з зібраними по справі даними, та не протирічить один одному. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги при постановленні рішення покази ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки вказані особи пояснили, що їм не був відомий зміст листівок, які вони розповсюджували, а отже повідомлені ними суду дані не стосувались предмету доказування.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Апеляційний суд погоджується з тим, що внаслідок публікації недостовірної інформації позивачеві заподіяна моральна шкода, розмір якої судом першої інстанції визначено з урахуванням обставин даної справи, вимог розумності і справедливості, тривалості і глибини душевних страждань ОСОБА_2

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: