Постанова № 31701464, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2013 року Справа № 904/1570/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,

секретар: Погорєлова Ю.А.

прокурор: Слюсар Я.В., посвідчення №001420 від 27.08.12, прокурор відділу;

представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.13р. у справі № 904/1570/13-г

за позовом Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь", м. Новомосковськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.13р. у справі № 904/1570/13-г (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено в повному обсязі. Внесено зміни до п. 2.3. Договору оренди земельної ділянки від 03.12.2004 року, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.01.2005 року № 040510400044, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Світязь", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козиною А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5713, викладено його в такій редакції: "п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 16.01.2013 року становить 827 379 грн. 91 коп.". Внесено зміни до п. 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 03.12.2004 року, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.01.2005 року № 040510400044, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Світязь", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козиною А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5713, викладено його в такій редакції: "п. 4.1 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 12 410 грн. 70 коп. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" в доход державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України, у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області - 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2013 року у справі № 904/1570/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Скаржник вважає, що положення Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради щодо розміру орендної плати повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникли після набрання ними чинності, тобто до договорів, які укладалися після набрання чинності зазначених нормативно-правових актів. Також відповідач посилається на обов'язковість рішення міської ради про внесення змін до договору, відповідного рішення міською радою не приймалось. В рішенні міської ради №216/8 від 02.02.2011р. не йдеться про ініціювання питання внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки. Крім того скаржник зазначає, що в порушення вимог ст.188 Господарського кодексу України, позивач не дотримався встановленого порядку надіслання пропозиції іншій стороні по договору про зміну його умов. Публікація в газеті оголошення про внесення змін до договору оренди не передбачена умовами договору та нормами чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 23.04.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено на 06.06.13р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що доводи відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, а також те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, крім того, закінчується строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні заявленого клопотання, справу переглядати без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 03.12.2004 року між Дніпропетровською міською радою - орендодавець та Закритим акціонерним товариством „Світязь" - орендар, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Світязь" було укладено договір оренди землі. Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 7 (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:524:0024.

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1282 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 50%, або 0,0641 га.

Пунктом 2.3. договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладення цього договору, яка становить 300 262 грн. 40 коп.

Договір укладено на п'ятнадцять років (п.3.1. договору).

03.12.2004 року між сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 0,1282 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 50%, або 0,0641 га.

Відповідно до пункту 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - змін у цільовому використанні земельної ділянки; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Законом України від 03.06.2008 року № 309-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель несільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

У зв'язку з прийняттям 02.12.2010 року Податкового кодексу України, який вступив в дію 01.01.2011 року, Закон України "Про плату за землю" втратив чинність.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме ч. 2 викладено у наступній редакції: розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України), а частину четверту, п'яту і сьому виключено (цей Закон набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти, електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином Податковий Кодекс України встановлює не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договорі оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати.

Приписами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. У разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за користування земельними ділянками, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку (п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" вирішено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

У газеті "Наше місто" № 26 (3306) від 22.02.2011р. опубліковане повідомлення орендарям земельних ділянок за підписом міського голови про необхідність приведення договорів оренди землі до вимог законодавства.

Відповідач на зазначене повідомлення не відреагував.

Річна орендна плата, передбачена умовами Договору, не відповідає вимогам законодавства щодо мінімального розміру річної орендної плати, рішенню Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. № 216/8 з наведеного питання, між сторонами Договору не досягнуто згоди про внесення до нього відповідних змін.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості вимог прокурора про внесення змін до пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки, який укладено між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством „Світязь" в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 16.01.2013 року в розмірі 827 379 грн. 91 коп. та до пункту 4.1 договору щодо визначення розміру річної орендної плати за земельну ділянку та встановлення її в розмірі 12 410 грн. 70 коп.

Нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін.

Така ж правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012. А, в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 вказав, що встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Разом з тим в постанові зазначено, що одна сторона договору має право звернутися до іншої сторони із позовом про внесення змін до договору за відсутності згоди на зміну умов договору.

Посилання скаржника на порушення судом норм ст. 188 Господарського кодексу України є безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Вищий господарський суд України у листі від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» з метою забезпечення правильної і однакової судової практики звернув увагу господарських судів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства, що містять норми матеріального права, а саме: частини другої статті 188 Господарського кодексу України у розгляді справ зі спорів щодо обов'язку сторони за договором до звернення до суду з позовом про розірвання договору надсилати відповідну пропозицію іншій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду при цьому вважає, що доводи скаржника щодо порушення ст.58 Конституції України також не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного: за статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.13р. у справі № 904/1570/13-г - залишити без змін.

(постанову виготовлено в повному обсязі 10.06.2013 року)

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв