Рішення № 31701346, 04.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.06.2013р. Справа № 905/3182/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення збитків у розмірі 79610 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Загнітко Я.А.- за довір. від 28.12.2012р.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення збитків у розмірі 79610 грн. 82 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 05-07/2-ЕН від 01.06.2007р. обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем за поставку неякісного вугілля ВАТ «Західенерго» на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. у справі № 42/147 в розмірі 79610,82 грн. (78318,05 грн. - сума збитків, 783,18 грн.- сума державного мита, 118 грн. - витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 391, 59 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги). На підставі ст.ст. 16,526,610,611,614,23 ЦК України, ст.ст.20,193,224,225 ГК України просив сятгнути з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» суму збитків у розмірі 79610,82 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що ДП «Вугілля України» зазнало збитків саме з вини відповідача, вважає, що умовами договору № 05-07/2-ЕН від 01.06.2007р.. обов'язок поставити вугілля належної якості покладається саме на відповідача.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 08.05.2013р., від 23.05.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 01.06.2007р. між Державним підприємством «Вугілля України» (покупець) та Державним підприємством «Добропіллявугілля» (постачальник) укладено договір № 05-07/2-ЕН постачання вугільної продукціх (далі - договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Згідно пункту 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності та щодо нього відсутні майнові права третіх осіб.

Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. за реквізитами Покупця, вказаними в додатках до Договору. (пункт 2.1. договору).

Пунктом 3.1.Договору встановлено, що якість вугільної продукції, що поставляється за цим Договором повинно відповідати наступним вимогам:

МаркаГрупаAd, % (не більше)Wrt, % (не більше)Vdaf, % (в межах)Т3 . оС АШ зб. АШ відс. А22 2410 10<8 <8 1420 1420 Д, Г, ДГ Г251438-461270-1350П, ПрП24108-161420Відповідно до пункту 3.2. договору перелік вантажовідправників, станції відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в додатках до договору.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р.; П6 та від 25.04.1966р. № П7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888. ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору (п. 41.1 Договору).

Згідно з п. 8 договір набуває чинності з 01.07.2007р. і діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобовязань.

Наказом Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2011 № 50 припинено діяльність ДП «Добропіллявугілля», цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Відповідно до п. 5 вказаного наказу, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Добропіллявугілля».

Стаття 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регулює питання щодо правонаступництва у разі оренди, згідно з частиною 1 якої, орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» є правонаступником Державного підприємства «Добропіллявугілля», в тому числі, за зобов'язаннями з виконання умов договору № 05-07/2-ЕН від 01.06.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.05.2009р. та Постановою Київського апеляційного господарського суду 20.01.2010р. по справі № 42/147 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» до Державного підприємства «Вугілля України» встановлено, що 01.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго» (покупець) та ДП «Вугілля України» (постачальник) укладено договір № 9-02/1-П постачання вугільної продукції.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).

У липні 2007 року ДП «Вугілля України» на адресу ВАТ «Західенерго» поставлено вугілля у залізничних напіввагонах №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388. Якість поставленого в указаних напіввагонах вугілля не відповідала погодженим сторонами показникам.

У зв'язку з чим, 19.07.2007р. напіввагони у кількості 17 штук були переадресовані на залізничну станцію попереднього відвантаження (залізнична станція Стаханов Донецької залізниці) без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007р., виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці (а.с.24-25).

В липні 2007 року Одеською залізницею було знято кошти в сумі 78318,05 грн. з особового рахунку Ладижинської ТЕС за переадресування у зворотньому напрямку 17 напіввагонів №№ 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388, зокрема:

- провізна плата в сумі 59 674,80 грн. з ПДВ, від станції Ладижин Одеської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007р.;

- плата за переадресування в сумі 4405,88грн. з ПДВ., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 19.07.2007р., № 200759 від 20.07.2007р. та переліками № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.;

- плати за подачу та забирання вагонів в сумі 2 685, 44 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.;

- плата за користування вагонами у сумі 11 101,44 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується копіями відомостей плати за користування вагонами №№ 0307673, 2007733;

- плати за голограми в сумі 2,28 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.;

- плата за візування в сумі 4,08 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.;

- плати за телеграфні розпорядження в сумі 424, 80 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.;

- плати за додаткові послуги в сумі 19, 32 грн., в т.ч. ПДВ.

Данний факт підтверджується довідкою про суму залізничних послуг (а.с.36).

Відповідно до пункту 6.1 договору від 01.02.2010р. № 05-07/2-ЕН Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому Договорі.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором в п.3.1, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу Вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 цього Договору.

Згідно пункту 6.4 Договору встановлено, що в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів ми сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)

Актом зарахування однорідних зустрічних вимог (а.с.35) № 42/147 від 06.10.2010 р. ДП «Вугілля України» погасило свою заборгованість за рішенням суду № 42/147 перед ВАТ «Західенерго» на суму 79610,82 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 79610 грн. 82 коп., завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р. у справі № 42/147 в розмірі 79610,82 грн. (78318,05 грн. - сума збитків, 783,18 грн.- сума державного мита, 118 грн. - витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 391, 59 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги).

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Виходячи с фактичних обставин справи, умов договору від 01.02.2010р. № 05-07/2-ЕН поставки вугілля, укладеного між ДП «Вугілля України» та ДП «Добропіллявугілля», фактів встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року у справі № 42/147, суд дійшов висновку, що договори від 01.02.2010р. № 05-07/2-ЕН та № 9-02/1-П поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Західенерго» та ДП «Вугілля України» є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого вагонами №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем збитків завданих позивачем поставкою вугілля неналежної якості, оскільки в його діях наявний склад цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку, наявність негативних наслідків (заподіяння шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і її наслідками, вину заподіювача.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за Договором № 05-07/2-ЕН від 01.02.2010р. Відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало умовам Договору та виявилось непридатним для використання у технологічному процесі ТЕС; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених сплатою залізниці провізної плати, плати ВАТ «Західенерго»; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ «Західенерго» за повернуте вугілля, внаслідок чого поніс додаткові витрати (зазнав збитків); вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості.

Частина 2 ст.614 ЦК України встановлює презумпцію вини: особа, яка порушила зобов'язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

Правова позиція суду узгоджується з висновками Вищого Господарського суду викладеною у постанові у постанові № 7/390 від 02.07.2012р. у справі за позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Західенерго» про стягнення 49 414,37 грн.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати завданих державному підприємству «Вугілля України» збитків.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги «Вугілля України» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення збитків у розмірі 79610 грн. 82 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043.вул. Красноармійська, буд. 1а м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька обл, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.. Б.Хмельницького, б.4, код ЄДРПОУ 32709929) суму збитків у розмірі 79610 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот десять) грн. 82 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043.вул. Красноармійська, буд. 1а м. Добропілля, м. Білицьке, Донецька обл, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.. Б.Хмельницького, б.4, код ЄДРПОУ 32709929) суму судових витрат у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 04 червня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06 червня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов