Постанова № 31701014, 06.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. Справа№ 910/1360/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Рудняк О.І. - дов. №21-12/12-22 від 21.12.2012

від відповідача: Баранець О.В. - дов. №15/1-2013 від 15.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віадукт"

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.04.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.)

у справі №910/1360/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен

Лізинг Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віадукт"

про стягнення 3218966,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - позивач, ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Віадукт" (надалі - відповідач, ТОВ „Віадукт") заборгованості за договором фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 в розмірі 3218966,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №910/1360/13, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ „Віадукт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №910/1360/13 повністю та припинити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи , а судом неповно та неправильно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено того, чи було отримано відповідачем рахунки-фактури, за якими відповідач не сплатив лізингові платежі у розмірі 3218966,01 грн. Крім того, скаржник вважає, що визначена позивачем заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 не підтверджена відповідними розрахунками.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавецем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Віадукт", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу №L2500-06/08, відповідно до умов пункту 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вищезазначеного договору, лізингодавець придбав предмет лізингу за договором постачання та передав у тимчасове володіння лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 11.08.2008 року.

27.08.2009 сторони уклали угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу №L2500-06/08 від 11.06.2008, у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу №L2500-06/08 від 11.06.2008 у розмірі 1168342,14 грн., на підставі рахунку-фактури №L2500-06/08/5 від 02.01.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/6 від 02.02.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/7 від 02.03.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/8 від 01.04.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/9 від 05.05.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/Ю від 01.06.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/11 від 01.07.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/12 від 03.08.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/4 від 01.12.2008, рахунку-фактури №L2500-06/08/р3 від 25.05.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/р4 від 11.06.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/р5 від 10.07.2009, рахунку-фактури №L2500-06/08/р6 від 07.08.2009, та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на умовах, викладених в угоді.

27.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Віадукт", як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу №LС2500-06/08, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем виникає в момент здійснення лізингодавцем будь-яких платежів на виконання цього договору в сумі, що перевищує розмір фактично сплаченого лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, розрахованого за правилами цього розділу, по відношенню до фактично сплачених лізингодавцем платежів.

Згідно із п. 4.1. договору, лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю за правилами цього договору за ставкою LIBOR 1M плюс 9% від всієї суми заборгованості, визначеної у п. 3.1. договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу, крім того ПДВ. (п. 4.2 договору).

Згідно із п. 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складається з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 договору, передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки "С" Графіку (Додаток 1 до Договору).

Відповідно до п.4.5 договору, перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за Курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Згідно п.4.6 договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах, а також ті, які не визначені цим договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.ua.

Відповідно до п. 5.3., загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі у новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що цей договір є новою редакцією договору №L2500-06/08, укладеного 11.06.2008, а тому з дня підписання цього договору сторонами договірні відносини сторін за договором №L2500-06/08 від 11.06.2008, продовжують свою дію, а договір застосовується у новій редакції і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, строк цього договору є відмінним від строку лізингу та складається з наступних періодів:

- період фінансування (проміжок часу з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору)

- строк лізингу (період з дня настання першого періоду лізингу до дати викупу предмета лізингу, а у разі його повернення або вилучення до першого числа місяця, який слідує за місяцем, в якому мало місце повернення (вилучення).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реструктуризації існуючої заборгованості відповідача перед позивачем, 12.04.2010 сторони уклали угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 року.

Пунктом 1 вказаної угоди сторони погодили, що лізингоодержувач визнає наявність у нього простроченої заборгованості у розмірі 777451,78 грн. за договором фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 на підставі рахунку-фактури №LС2500-06/08/4 від 01.12.2009, рахунку-фактури №LС2500-06/08/5 від 04.01.2010, рахунку-фактури №LС2500-06/08/6 від 01.02.2010, рахунку-фактури №LС2500-06/08/7 від 01.03.2010, рахунку-фактури №LС2500-06/08/р від 15.01.2010, рахунку-фактури №LС2500-06/08/р1 від 12.03.2010, рахунку-фактури №LС2500-06/08/р2 від 17.12.2009 року. Лізингоодержувач зобов'язався сплатити заборгованість у наступному порядку: до 01.05.2010 - 37122,69 грн., до 01.07.2010 - 487135,50 грн., до 01.09.2010 - 253193,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав свої зобов'язання та не оплатив наступні рахунки-фактури: №LC2500-06/08/16-006 від 01.08.2011 на суму 223435,16 грн., №LC2500-06/08/25-008 від 01.09.2011 на суму 222251,93 грн., №LC2500-06/08/26-010 від 03.10.2011 на суму 221026,32 грн., №LC2500-06/08/27-012 від 01.11.2011 на суму 219817,86 грн., №LC2500-06/08/28-014 від 01.12.2011 на суму 218918,25 грн., №LC2500-06/08/29-016 від 03.01.2012 на суму 217667,30 грн., №LC2500-06/08/30-018 від 01.02.2012 на суму 216178,85 грн., №LC2500-06/08/31-020 від 01.03.2012 на суму 214634,27 грн., №LC2500-06/08/32-022 від 02.04.2012 на суму 213297,37 грн., №LC2500-06/08/33-024 від 03.05.2012 на суму 211980,96 грн., №LC2500-06/08/34-026 від 01.06.2012 на суму 210689,72 грн., №LC2500-06/08/35-028 від 02.07.2012 на суму 209352,40 грн., №LC2500-06/08/36-030 від 01.08.2012 на суму 207934,10 грн., №LC2500-06/08/37-032 від 03.09.2012 на суму 206595,09 грн., №LC2500-06/08/38-034 від 01.10.2012 на суму 205186,43 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 3218966,01 грн.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі, а відповідно до ч. 1 ст.16 зазначеного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що заборгованість відповідача у розмірі 3218966,01 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення заборгованості відповідачем у повному обсязі суду надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 у розмірі 3218966,01 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було досліджено того, чи було отримано відповідачем рахунки-фактури, за якими відповідач не сплатив лізингові платежі, колегією суддів відхиляються, оскільки із положень пункту 5.3. загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) вбачається обов'язок лізингоодержувача звернутися до лізингодавця та отримати рахунок самостійно, у разі неотримання відповідного рахунку до 5 числа поточного місяця. Однак, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача для отримання рахунків, що свідчить про надсилання позивачем відповідних рахунків у порядку, визначеному пунктом 5.3 договору, та отримання цих рахунків відповідачем.

Безпідставними також є доводи скаржника про те, що позивачем заборгованість відповідача за договором фінансового лізингу №LС2500-06/08 від 27.08.2009 не підтверджена відповідними розрахунками. Так, позивачем до матеріалів справи надано обґрунтований розрахунок суми боргу із зазначенням рахунків-фактур, які неоплачені відповідачем; дати, коли повинна здійснюватись оплата за ними; суми, яка підлягає сплаті; суми, яка надійшла від відповідача; та суми боргу.

При цьому, кожен виставлений позивачем рахунок містить вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, зокрема значення ставки за договором лізингу, значення ставки LIBOR 1M, ставка збору до пенсійного фонду з купівлі валюти, комісія банку з купівлі валюти, курс платежу за договором UAH/USD.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідач стверджуючи про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, не надав ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції свого контррозрахунку заборгованості за договором лізингу та не спростував факту наявності у нього перед лізингодавцем заборгованості у розмірі, що заявлена до стягнення позивачем.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про припинення провадження у справі, колегія суддів зазначає про відсутність передбачених статтею 80 ГПК України підстав для припинення провадження справі.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Віадукт" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №910/1360/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віадукт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі №910/1360/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1360/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.