Рішення № 31700073, 06.06.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Справа № 923/375/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт», м. Київ

до Приватного підприємства "Баклановський", м. Херсон

про стягнення 21 460 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Баклановський" (відповідач) 20 385 грн. основного боргу та 1 075 грн. 36 коп. пені.

Від представника позивача у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення позовних вимог, за якою позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20 385 грн. та пеню в сумі 1 074 грн. 45 коп. Оскільки вищевказана заява не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду двічі не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, ухвала про порушення розгляду справи повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 17.02.2012 р. був укладений договір поставки № 170201 (далі договір) за умовами якого (п.1.1) позивач зобов'язався передати полімерні матеріали та вироби із пластмас у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах та в строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. умов договору оплата за передану партію товару, здійснюється відповідачем у безготівковій формі на протязі двох банківських днів з дати одержання.

За період листопада 2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 20 385 грн., що підтверджено видатковими накладними № 238/11 від 16.11.2012 р. на суму 7 485 грн., № 259/11 від 19.11.2012 р. на суму 10 800 грн., № 260/11 від 19.11.2012 р. на суму 2 100 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 385 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію № 29/01 від 29.01.2013 року з вимогою сплатити суму заборгованості за договором в розмірі 20 385 грн. Відповідач не надав доказів реагування на зазначену претензію та доказів погашення заборгованості.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання, щодо своєчасної оплати за поставлений товар позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 1 074 грн. 45 коп. пені, суд виходить із наступного.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони обумовили, що у разі порушення строків оплати за переданий товар, відповідач сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочи.

Оскільки за своєю сутністю та за визначеним договором порядком розрахунку вказана неустойка в розумінні статті 549 ЦК України фактично є пенею, у даному випадку сторонами помилково вжито термін "штраф". Разом з тим, вказана описка не звільняє відповідача від обумовленої сторонами відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що на підставі зазначених норм та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу до сплати 1 074 грн. 45 коп. пені.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Баклановський" (73000, м. Херсон, б. Мирний, 4, кв. 32, код ЄДРПОУ 33726133) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпласт" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10, кв. 160, ідентифікаційний код юридичної особи 21628041) суму основного боргу у розмірі 20 385 грн. 80 коп., пеню в розмірі 1 074 грн. 45 коп. та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати.

Суддя В.П.Ярошенко