Рішення № 31699347, 05.06.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1581/13-ц

№2-791/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі : головуючого судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання Рудніцькій О.В.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

встановив :

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що він з червня 2003 року по грудень 2011 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2007 році відповідачу на підставі рішення Обухівської міської ради Київської області був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1. Квартира була надана в будинку, який був прийнятий в експлуатацію без оздоблювальних робіт, а тому ними спільно за рахунок власних коштів та коштів рідних був проведений ремонт і квартира була облаштована для спільного проживання. В жовтні 2011 року позивач потрапив в аварію та отримав важку черепно-мозкову травму. Відповідач позивача з лікарні, після лікування не забрала, переїхала проживати в інше місце та в січні 2013 року запропонувала відповідачу звільнити квартиру, тим самим відповідач оспорює право позивача на їх спільну квартиру, а тому останній просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем, визнати квартиру спільною сумісною власністю, поділити речи та стягнути судові витрати сплачені при зверненні до суду.(а.с.3-6)

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити так як відповідач оспорює право позивача на спільне майно придбане під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідач та її представник будучі повідомлені про час, місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.35), розпискою представника відповідача (а.с.41) в судове засідання не з'явились, про поважність неявки суд не повідомили, а тому суд заслухавши представників позивача ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд заслухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що під час спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Такими ж встановленими обставинами суд також вважає те, що під час спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, після народження спільної дитини, відповідач, на підставі рішення Обухівської міської ради Київської області, отримала ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1, яка за рахунок спільних грошових затрат сторін істотно збільшилась у своїй вартості.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні шлюбні правовідносини щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділу майна.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Вказані обставини стверджуються показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а тому суд вважає за необхідне встановити факт проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу з липня 2003 року по грудень 2011 року.

Згідно ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення, а частиною два цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Статтею 74 СК України встановлено, що «якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК», тим самим законодавцем встановив, що поділ майна сторін, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, здійснюється з урахуванням тих же встановлених обставин для поділу майна між сторонами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 Сімейного кодексу України та ст.372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а згідно ст.368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої та другої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, яка відповідає змісту ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно статті 15 ЦК України встановлено, що "кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства", а статтею 16 ЦК України встановлено, що "кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності. тим самим законодавцем визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час поділу спільно нажитого майна подружжя, сторони можуть просити розділити лише те майно, яке перебуває у власності останніх.

Відповідач отримала згідно рішення Обухівської міської ради Київської області ордер на вселення в квартиру, яка будучи облаштована за рахунок спільних коштів сторін збільшилась у вартості, а тому суд вважає за необхідне визнати дану квартиру спільною власністю сторін.

Квартира сторін була приватизована відповідачем на себе та спільну дитину сторін, без врахування прав позивача на неї, а тому суд захищаючи право власності сторін, їх неповнолітньої дитини на нерухоме майно, вважає за необхідне визнати за кожним з них право власності на квартиру по 1/3 частини.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому суд враховуючи позицію позивача вважає за необхідне поділити рухоме майно між сторонами за його варіантом, з стягненням різниці вартості майна з відповідача на користь позивача.

Позивач поніс витрати при зверненні до суду, а тому вони відповідно до статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в межах задоволених вимог.

Керуючи ст. 129 Конституції України, ст.ст.3,60,69-72 Сімейного кодексу України, ст.ст.15,16,177,181,182,365,368,372,376 ЦК України, ст.ст.10,59,60,61,88,212,215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, без реєстрації шлюбу з липня 2003 року по грудень 2011 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Поділити майно набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, виділивши ОСОБА_5 мийку вартістю 510 грн., стільницю вартістю 650 грн. та кухонний куток вартістю 1900 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1530 грн., як відшкодування різниці вартості майна.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 114 грн., як відшкодування судового збору сплаченого при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні протягом даного строку з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: