Рішення № 31699303, 05.06.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/9451/2012

Провадження № 2/265/220/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на обов'язкову частку та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину,

третя особа - Четверта Маріупольська нотаріальна державна контора,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на обов'язкову частку та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, третя особа - Четверта Маріупольська нотаріальна державна контора, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина - ОСОБА_3, яка проживала на день смерті в АДРЕСА_3

Після її смерті спадкоємцями першої черги за законом є він, донька померлої - ОСОБА_2 і мати померлої. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину після смерті його дружини немає. На день смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається з будинку, розташованого за вищевказаною адресою та квартири, розташованої в АДРЕСА_1. Спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 є відповідачка по справі. Він як особа непрацездатна на момент смерті спадкодавця, має право на обов'язкову частку у спадщині. У встановлений законом шестимісячний строк він подав заяву про прийняття спадщини на обов'язкову частку, однак до закінчення шестимісячного терміну відповідачка умовила його відмовитися від обов'язкової частки у спадщині на її користь, мотивуючи це тим, що у нього немає спадкоємців, а їй доведеться після його смерті знову нести витрати по оформленню своїх спадкових прав, оскільки він обіцяв їй, що залишить заповіт на свою частку у спадщині після смерті її матері та своєї дружини.

Згодом відповідачка 17 жовтня 2011 року написала розписку про те, що він має право користуватися підвалом, будинком, сараєм, садом, ділянкою довічно, виплачувати йому за користування будинком квартирантами 1/6 частину. Він погодився під впливом обману і за наполегливою вимогою відповідачки 14.10.2011 року відкликав свою заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Однак відповідачка його обдурила, після того як він відкликав свою заяву, а відповідачка отримала свідоцтво на спадщину, вона відповіла, що нічого йому не винна, так як є єдиною дочкою померлої, а він їй чужа людина. У спадковому будинку ІНФОРМАЦІЯ_1 він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 більше семи років. В будинку був проведений капітальний ремонт, він займався городом і вважав, що і після смерті своєї дружини залишиться проживати в ньому, і відповідачка його виселяти не буде, так як про це говорила покійна дружина і мати відповідачки. Його дружина хворіла цукровим діабетом, раком і була гіпертоніком. Він піклувався про неї, забезпечував матеріально, усі його гроші йшли на ліки хворої дружини. Після смерті ОСОБА_3 відповідачка стала перешкоджати йому проживати по АДРЕСА_3. Вважає, що був помилково введений в оману, відкликавши свою заяву про прийняття спадщини, так як не міг припустити, що відповідачка буде виселяти його з дому. У будинку знаходяться його особисті речі: холодильник, пральна машинка, меблі, килими, валізи з особистими речами, а відповідачка повісила замок і не впускає його до будинку. На момент смерті дружини - ОСОБА_3 він проживав разом з нею у спірному будинку і таким чином прийняв спадщину. Його неправильне уявлення про наслідки вчиненої ним дії призвело до того, що він відкликав свою заяву про прийняття спадщини, у зв'язку з чим просить суд встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнати за ним право власності в порядку спадкування на обов'язкову частку та визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину.

В ході судового розгляді справи на підставі заяви позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 28 грудня 2012 року, його позовна заява в частині визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, залишена без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просили задовольнити позов повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 на розгляд справи не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідачки ОСОБА_5 при розгляді справи в суді позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що позивач на момент смерті своєї дружини ОСОБА_3 не проживав з нею. Відповідачка не заперечує того факту, що позивач проживав зі своєю померлою дружиною в будинку АДРЕСА_3 в період з 2004 року по березень 2011 року, однак потім він переїхав проживати до себе в квартиру на проспекті Перемоги. Позивач мав право на обов»язкову частку у спадщині після смерті його дружини, однак він відкликав свою заяву про прийняття спадщини. В будинку АДРЕСА_3 дійсно залишилося майно, придбане в період спільного проживання позивача з померлою дружиною, однак особистих його речей в будинку не має.

Представник третьої особи - Четвертої Маріупольської нотаріальної державної контори, на розгляд справи до суду не з»явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому 08 червня 2004 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 124, шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.12).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Як свідчить копія паспорту, місце проживання позивача ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою - АДРЕСА_2 (а.с.8).

Згідно довідки КСН «Таганрозький» від 26 квітня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживав спільно з ОСОБА_3 з січня 2004 року по листопад 2011 року по АДРЕСА_3 (а.с.33).

Вказана довідка видана на підставі письмового акту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.89).

Як свідчить акт підписаний 26 квітня 2012 року свідками ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, вони підтвердили те, що ОСОБА_1 проживав спільно з дружиною ОСОБА_3 з січня 2004 року по листопад 2011 року по АДРЕСА_3 (а.с.87).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила суду, що була сусідкою позивача та його померлої дружини, товаришували з нею, була у неї в дворі. Пояснила суду, що позивач з 2004 року та до смерті своєї дружини проживав з нею по АДРЕСА_3, потім її похоронив, а після того ще деякий час проживав в будинку своєї дружини. По господарству він все робив сам, порався на городі, сплачував комунальні послуги, ходив на базар та до магазину, приносив продукти харчування своїй дружині. Псіля операції ОСОБА_3 вона бачила їх з позивачем під час прогулянки на вулиці. Відповідачка ОСОБА_2 не проживала зі своєю матір»ю, вона її ніколи не бачила в дворі матері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він сусід позивача та померлої ОСОБА_3 До кінця 2011 року позивач ОСОБА_1 проживав по АДРЕСА_3, а потім зник, там з»явилися нові мешканці. Підтвердив суду, що з січня 2004 року по листопад 2011 року ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3, вели спільне господарство, займалися посадкою і уборкою врожаю. В квітні 2011 року ОСОБА_1 проживав в будинку померлої увесь час і проживав до зими. Влітку в серпні-вересні місяці він просив у ОСОБА_1 черенки винограду, восени прибирали город.

Він знав і колишнього чоловіка ОСОБА_3, який помер в 2003 році, а через рік з»явився позивач. З позивачем вони завжди зустрічалися на городі, на вулиці. До них в гості приїздив онук ОСОБА_3 - ОСОБА_12, а його мати - дочка померлої приїздила рідко. ОСОБА_3 була відвертою людиною і скаржилася на те, що її донька відвідує її рідко і ввважає, що якщо б ОСОБА_1 залишив її він би про це від неї дізнався.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила суду, що є сусідкою позивача та померлої ОСОБА_3 Вона бачила позивача кожен день по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 жив у вказаному будинку як до смерті ОСОБА_3, так і після її смерті до осені. Підписуючи акт про проживання позивача в спірному будинку вона посилалася на факти, які сама бачила. Крім того, вона бачила ОСОБА_1 на похоронах ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що проживає по АДРЕСА_3 Він бачив ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_3, в місті Маріуполі при житті ОСОБА_3, однак коли точно він не пам»ятає. Після смерті ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 також жив у вказаному будинку. Підтвердити факт проживання разом з померлою його попросив позивач, так як і підписати акт. Він акт підписав, оскільки підтверджує, що позивач проживав з померлою ОСОБА_3 і після її смерті.

В підтвердження своїх позовних вимог про те, що він доглядав за своєю хворою дружиною, ходив до нею в лікарню, турбувався за нею, ОСОБА_1 надав суду копії загального аналізу крові ОСОБА_3, квитанцію про оплату вказаного аналізу від 13 квітня 2011 року та копію інформації для пацієнта МП «Соляріс» 4 МЛ поліклініки 206 каб. (а.с.65-66).

З копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 квітня 2011 року по факту смерті ОСОБА_3 видно, що з пояснень опитаного в ході перевірки ОСОБА_1 смерть своєї дружини в будинку по АДРЕСА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 виявив він повернувшись додому з роботи (а.с.67).

З представлених позивачем квитанцій про оплату комунальних послуг та відповідей начальника УДППЗ «Укрпошта» від 03.06.2013 року, від 04.06.2013 року на звернення позивача, видно, що ОСОБА_1 в Центрі поштового зв»язку № 5 сплачено у вересні 2011 року за електроенергію 28 грн. 02 коп. по АДРЕСА_3 за телефон 28 грн. 78 коп. за вересень 2011 року по АДРЕСА_3

20 квітня 2011 року у відділенні поштового зв»язку № 22 м.Маріуполя ОСОБА_1 було сплачено 18 грн. 30 коп. за спожиту електроенергію по АДРЕСА_3; за воду - 16 грн., по АДРЕСА_3; за сміття - 3,49 грн. по АДРЕСА_3

17 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 написала розписку про те, що дає згоду і не заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 забрав із жилого будинку по АДРЕСА_3: газову плиту, холодильник, телевізор, ДВД, крісла, трюмо, шифонер, 4 стула, пилесос, 2 антрисолі, речі ОСОБА_3 та не заперечує і дає згоду йому користуватися городом, садом при будинку і підвалом в будинку, сараєм, які розташовані на території житлового будинку, довічно. Також зобов»язалася виплачувати 1/6 частини суми сплаченої квартирантами за найм житлового будинку (а.с.9).

З оглянутих в судовому засідання матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи видно, що ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського РВ УМВС України із заявою про вжиття заходів до ОСОБА_2, яка перешкоджає йому забрати його речі з будинку АДРЕСА_3, на що йому постановою від 25 квітня 2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справ відносно ОСОБА_2

ОСОБА_2 зверталася до Орджонікідзевського РВ УМВС України із заявою про вжиття заходів до ОСОБА_1, який погрожує їй фізичною розправою, однак їй було відмовлено в порушенні кримінальної справ відносно нього (а.с.72).

ОСОБА_2 оплачувала похоронні витрати після смерті своєї матері, послуги священника, поминальний обід.

Заперечуючи проти пред»явленого позову представник відповідача вказувала на те, що позивач ОСОБА_1 у березні місяці 2011 року покинув місце проживання з ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_3 та проживав у своїй квартирі. В день смерті ОСОБА_3 він просто прийшов до її будинку та не мавши навіть при собі ключів виламував двері.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він є сином відповідачки. Його померла бабуся ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали сім»ює по АДРЕСА_3 в місті Маріуполі в період з 2004 року по березень 2011 року. Після того як його бабуся захворіла взимку 2010 року між нею та позивачем відносини погіршилися. Його бабуся телефонувала їм та скаржилася на позивача, а в березні 2011 року зателефонувала його матері і його мати сказала, що позивач виїхав з будинку. Він приходив до будинку бабусі на вихідні та після навчання, однак позивача там не бачив, його бабуся не говорила йому де він. Після смерті бабусі ІНФОРМАЦІЯ_2 він приходив до будинку по АДРЕСА_3 в місті Маріуполі для того, щоб прибрати город, однак позивача там не бачив. І бачив його на похоронах своєї бабусі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона є сестрою померлої ОСОБА_3, яка 6 років проживала у шлюбі з позивачем. Коли її сестра захворіла, то позивач став уходити з будинку за невідомих причин. Її сестра їй скаржилася на те, що позивач до неї погано відноситься, а близько березня 2011 року її сестра зателефонувала їх матері і повідомила про те, що позивач зібрав речі і пішов. Потім аналогічно це їй сказала сестра в березні 2011 року. З цього місяця вона постійно разом з своїм сином та матір»ю приїздила до сестри, провідували її, ночували, однак в той момент позивача там не було. В день смерті вона позивача в будинку не бачила, однак на похоронах сестри позивач був. Після смерті сестри позивач не жив в її будинку, однак займався городом. У квітні місяці 2011 року та влітку вона позивача в будинку сестри не бачила.

При цьому суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_12, так як він є сином відповідачки та згідно його пояснень перебуває у неприязних відносинах з позивачем ОСОБА_1, про те, що позивач виїхав з будинку бабусі йому сказала матір, та повідомити про причини того суду не зміг та свідка ОСОБА_13, яка є тіткою відповідачки та окрім того, пояснила суду, що її крім померлої сестри в будинку ніхто не бачив.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила суду, що є знайомою відповідачки і працює разом з нею. Досить давно знає ОСОБА_3 Вони спілкувалися з нею по телефону, померла заходила до них на роботу. В 2010 році померла телефонувала відповідачці на роботу і скаржилася на те, що відносини в їх родині з позивачем погіршилися. На початку березня 2011 року вони з відповідачкою ходили провідувати ОСОБА_3, вона була в тяжкому стані, при цьому вона була одна і позивача там не було. Його речей вона в будинку не бачила. Зі слів відповідачки ОСОБА_2 їй відомо про те, що позивач йде з дому надовго. Зі слів таки ж відповідачки та зі слів померлої їй відомо про те, що ОСОБА_1 покидав померлу йшовши до іншої жінки. Вона декілька разів бачила, як відповідачка купує продукти харчування для своєї матері, взимку брала відпустку для того, щоб доглянути хвору в тяжкому стані матір.

Суд вважає, що пояснення вказаних свідків спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 та сукупністю наданих позивачем письмових доказів, досліджених в судовому засіданні.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно інформації Четвертої Маріупольської нотаріальної державної контори від 23.11.2012 року, та витягу зі спадкового реєстру майна померлої ОСОБА_3, видно, що:

18 квітня 2011 року за № 871 зареєстрована заява про прийняття спадщини ОСОБА_2;

20 липня 2011 року за № 1441 зареєстрована заява про прийняття спадщини ОСОБА_1;

14 жовтня 2011 року за № 2708 зареєстрована заява про відкликання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1;

22 листопада 2011 року за № 3060 зареєстрована заява про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2.

Свідоцтво про право на спадщину на ім»я ОСОБА_2 видано 22.11.2011 року за № 1-1327 на вклади та частку у статутному фонді.

Суд вважає, що ОСОБА_1 відкликав свою заяву про прийняття спадщини, маючи неправильне уявлення щодо такого наслідку в силу свого віку та стану здоров»я, однак не відмовлявся від неї в установленому законом порядку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства та обставини наведені сторонами у якості підстави своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1, який перебував в зареєстрованому шлюбі з померлою ОСОБА_3, місце проживання якого було зареєстровано за адресою - АДРЕСА_2 проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини по АДРЕСА_3 що в розумінні ст.1268 ч.3 ЦК України є підставою для прийняття спадщини і вправі оформити право на спадщину відповідно до норм чинного ЦК України.

При цьому суд враховує те, що юридичне значення для спадкових відносин має лише постійне проживання, при цьому тривалість та початковий момент спільного проживання із спадкодавцем не має значення. Постійне місце проживання визначається відповідно до правил ст. 29 ЦК України, відповідно до яких місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Щодо позовних вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування на обов'язкову частку в розмірі 1/6 частки усього спадкового майна, то суд вважає, що вони задоволенню не підлягають і виходить з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, непрацездатний вдівець, незалежно від змісту заповіту, спадкує половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Позивачем доведено, що він має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї дружини ОСОБА_3

При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині, суд враховує, що розмір обов'язкової частки у спадщині визначається, виходячи з того, що розмір всієї спадщини береться умовно за одиницю, а розмір частки спадкоємця за законом визначається шляхом поділу всієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, що закликаються до спадкування.

Однак позивачем не підтверджений належними доказами суду розмір саме 1/6 частки його як спадкоємця всієї спадщини після смерті ОСОБА_3 з урахуванням кількості спадкоємців за законом, що закликані до спадкування.

На підставі ст.ст.15,16,29,1220,1268,1269 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування на обов'язкову частку, третя особа - Четверта Маріупольська нотаріальна державна контора, задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова