Ухвала суду № 31698564, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К/800/6776/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю:

представників позивача - Семеняк В.В., Мітченко Т.В.,

представника відповідача - Щегель Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 16 вересня 2011 року №№147, 148.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що митниця не мала права вдруге визначати розмір податкових зобов'язань після завершення митного оформлення товарів, узгодження та сплати податкових зобов'язань.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 16 вересня 2011 року №№147, 148.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду УКТЗЕД.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Київська обласна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Агріматко-Україна» у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач самостійно прийняв рішення щодо класифікації товару в певній товарній підкатегорії УКТЗЕД, а погодження митним органом заявленого декларантом коду товару за УКТЗЕД у митній декларації не є рішенням митного органу щодо класифікації товару. Крім того, зазначає, що незалежно від пропуску товарів через митний кордон України платник податків несе обов'язок сплати належних при переміщенні товарів податків і зборів відповідно до нормативно-правових актів з питань митної справи у межах встановленого законом строку, адже як вбачається з приписів ст.37 Податкового кодексу України пропуск товарів через митний кордон України, зокрема, й випуск товарів у вільний обіг, не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податків. Тому вважає свої дії по визначенню позивачу податкових зобов'язань такими, що здійсненні нею в межах своєї компетенції і у точній відповідності з нормами законодавства, а прийняті рішення (податкової повідомлення) законними.

ПАТ «Агріматко-Україна» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в серпні 2011 року Київською обласною митницею проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, що були заявлені при митному оформленні товару «машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив», що ввозився на митну територію України Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» за період з 21 липня 2008 року по 20 липня 2011 року. За результатами перевірки 12 серпня 2011 року складено акт перевірки №48/11/125000000/30725226.

Даною перевіркою митним органом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару («машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив») на підставі вантажних митних декларацій від 15 жовтня 2008 року №125000001/2008/917157 та від 27 жовтня 2008 року №125000001/2008/917986 зазначено невірний код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), а саме 84 32 401 000, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по сплаті до державного бюджету мита та податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Київською обласною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 вересня 2011 року №147, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 164603,36 грн., з яких 109735,57 грн. за основним платежем та 54867,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №148, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 32920,67 грн., з яких 21947,11 грн. за основним платежем, та10973,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення товару на підставі вантажних митних декларацій від 15 жовтня 2008 року №125000001/2008/917157 та від 27 жовтня 2008 року №125000001/2008/917986 було завершено, що підтверджується штампом митного органу на вантажній митній декларації про те, що товар випущено в обіг.

Відповідно до графи 47 «Нарахування платежів», в якій зазначаються відомості про суми нарахованого ввізного мита та інших податків, за вантажною митною декларацією від 15 жовтня 2008 року №125000001/8/917157 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00 грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 117876,54 грн. (митна вартість товару 589382,72 грн.). Відповідно до вантажної митної декларації від 27 жовтня 2008 року №125000001/8/917986 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00 грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 101594,59 грн. (митна вартість товару 507972,96 грн.). Як вбачається зі штампу митного органу на деклараціях, суми нарахованих податків декларантом сплачено, про що відповідач не заперечував.

Відповідно до п.2.4 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України.

Згідно пп.«б» п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст.2 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Як встановлено п.10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.2.4 ст.2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у пп.«б» п.10.1 цієї статті.

У відповідності до пп.«г» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Частиною 1 ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відповідальність за перевірку правильності коду за УКТ ЗЕД задекларованого товару покладено на посадову особу митного органу.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Відповідно до службової записки Головного інспектора з питань протидії корупції Київської обласної митниці Державної митної служби України від 11 січня 2013 року №20/03-вн інформація щодо проведення у відношенні посадової особи службового розслідування (службової перевірки) у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків під час здійснення митного оформлення товарів за ВМД від 15 жовтня 2008 року №125000001/2008/917157 та від 27 жовтня 2008 року №125000001/2008/917986 відсутня.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність у Київської обласної митниці правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 16 вересня 2011 року №№147, 148 про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду УКТЗЕД.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 05 березня 2013 року.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської обласної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець