Постанова № 31697747, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5004/1102/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТДна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013та на ухвалугосподарського суду Волинської області від 13.02.2013за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТДна дії Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиціїу справі№5004/1102/11 господарського суду Волинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТДпростягнення 1 074 270,45 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- виконавчої служби повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.06.2013 №02-05/511 змінено склад колегії суддів, в провадження якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.02.2013 (суддя Гончар М.М.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 (судді: Петухов М.Г., Гудак А.В., Маціщук А.В.), Товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (надалі відповідач/скаржник) відмовлено у задоволенні скарги на дії Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (надалі виконавча служба).

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача на дії виконавчої служби.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 30.08.2011 у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011, з відповідача стягнуто на користь позивача (ПАТ "Кредитпромбанк") 982 600,00 грн. заборгованості по кредиту, 3 016,48 грн. пені. На виконання вказаного рішення місцевим господарським судом видано наказ від 28.11.2011 №5004/1102/11-1.

07.12.2011 державним виконавцем ДВС Луцького МУЮ винесено постанову ВП №30357087 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011.

Підставами для звернення відповідача (боржника) до суду із скаргою на дії виконавчої служби стало винесення останньою 11.05.2012 двох постанов про затримання транспортних засобів та оголошення їх в розшук (в сукупності 34 транспортних засоби); просить вказані постанови визнати недійсними. Обґрунтовуючи правові підстави для задоволення його скарги, скаржник послався на порушення виконавчою службою приписів ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.13.1. Інструкції про проведення виконавчих дій.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із доводами, наведеними в обґрунтування заяви, та керуючись, зокрема, приписами Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції про проведення виконавчих дій, відмовили відповідачу у задоволенні скарги, з чим не вбачає підстав не погодитися й суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Статтею 1212 ГПК України надано право учасникам виконавчого провадження на оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби.

При розгляді відповідних скарг на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби судам слід враховувати чи дійсно вчинювані органами виконавчої служби дії з виконання судових рішень були спрямовані на реальне їх виконання, чи вчинялися дії органами виконавчої служби в строки, визначені спеціальним законодавством, яким керуються останні при виконанні судових рішень, чи вживалися органами виконавчої служби усі заходи для дійсного виконання судових рішень, тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до приписів ст. 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 40 зазначеного Закону визначені підстави та порядок оголошення в розшук майна боржника. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ (ч. 1 ст. 40). Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача (ч. 2 ст. 40).

Відповідно до пунктів 4.13.1. та 4.13.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" (надалі - Інструкція), підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (місцезнаходженням) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

Згідно з п. 4.13.6. Інструкції розшук громадянина-боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, установленому Інструкцією про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 N 607/56/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.06.2002 за N 541/6829 (із змінами та доповненнями).

Суди попередніх інстанцій, розглянувши матеріали справи, керуючись, в тому числі, вищенаведеними нормами, встановивши, що:

постановою державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ від 07.12.2011 ВП №30357087 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області №5004/1102/11-1 від 28.11.2011 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (відповідачу) та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна;

постановою ВП №30357087 від 16.12.2011 виконавче провадження з виконання наказу №5004/1102/11-1 приєднано до зведеного виконавчого провадження №23919140;

повідомленнями виконавчої служби від 25.01.2012, 30.01.2012, 29.03.2012 боржника було повідомлено про опис рухомого майна, а саме: транспортних засобів, що були передані боржником (відповідачем) в заставу стягувачу (позивачу) за договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008;

актами опису й арешту майна від 02.02.2012 було описано 19 транспортних засобів, належних боржнику (відповідачу), які знаходяться в заставі стягувача (позивача);

вимогою виконавчої служби від 29.03.2012 боржника (відповідача) було повідомлено про опис рухомого майна, який відбудеться 05.04.2012 о 10 год.00 хв, а саме: транспортних засобів, що передавались боржником стягувачу за договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008, які не були включені в акти опису й арешту майна від 02.02.2012;

при прибутті 05.04.2012 за адресою боржника для здійснення опису рухомого майна, виконавчою службою транспортних засобів виявлено не було, про що складений відповідний акт державного виконавця від вказаної дати;

актом державного виконавця від 13.04.2012 зафіксований факт відмови охоронців боржника пропустити державних виконавців на територію боржника для вилучення транспортних засобів, описаних відповідно до актів опису й арешту майна від 22.02.2012;

вимогою державного виконавця від 07.05.2012 боржника було зобов'язано передати головному державному виконавцю Воробей О.А. описані транспортні засоби разом з ключами та паспортами для подальшої їх реалізації до 11.05.2012;

вказана вимога боржником виконана не була, про що складений відповідний акт від 11.05.2012, в якому також зафіксований факт відсутності цих транспортних засобів за місцезнаходженням боржника;

11.05.2012 державним виконавцем було винесено дві постанови про затримання та оголошення в розшук транспортних засобів, а саме: щодо описаних в актах від 22.02.2012 та щодо решти неописаних транспортних засобів боржника, переданих останнім в заставу стягувачу (позивачу), згідно з договором застави №02.3/09/316/08-КЛТ від 11.09.2008,

прийшли до правомірного висновку про безпідставність поданої боржником (відповідачем) скарги на дії виконавчої служби щодо винесення постанов про затримання та оголошення в розшук транспортних засобів від 11.05.2012 та визнання їх недійсними.

Стосовно доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" та приписів п. 4.13.1. Інструкції, що полягає на думку скаржника в тому, що судами попередніх інстанцій не розрізнено такі поняття як місцезнаходження боржника та місцезнаходження транспортного засобу, а відповідно до вказаної норми лише у разі відсутності відомостей про місцезнаходження транспортного засобу, а не його відсутність за місцезнаходженням боржника, можливе оголошення його в розшук, колегія зазначає наступне.

Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини (п. 4.13.1. Інструкції).

Отже, вказаною нормою встановлена ключова підстава для оголошення розшуку, зокрема, транспортних засобів боржника, а саме: відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про їх місцезнаходження.

Як вказувалося вище, під час здійснення виконавчого провадження з виконання наказу №5004/1102/11-1 від 28.11.2011 виконавчою службою неодноразово вчинялися дії з виявлення транспортних засобів боржника, й про відсутність виявлення яких складалися відповідні акти.

Відповідно до п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998, № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів") транспортні засоби юридичних осіб реєструються за місцезнаходженням таких осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Отже, виходячи з наведених норм, є цілком правомірним винесення виконавчою службою оскаржуваних відповідачем постанов за встановлення факту їх відсутності за місцезнаходженням боржника, адже, в будь-якому випадку, останнім відомим місцезнаходженням його майна, є саме місцезнаходження самого боржника, а відтак, колегія суддів не вбачає порушень судами попередніх інстанцій приписів ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" та приписів п. 4.13.1. Інструкції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а відтак, посилання скаржника на ухвалу господарського суду Волинської області від 22.11.2011 та ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.09.2012, в яких висловлена інша правова позиція, аніж позиція судів, які приймали рішення у даній справі, є безпідставним.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, наслідком чого є правомірні судові рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача на дії виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 та ухвалу господарського суду Волинської області від 13.02.2013 у справі №5004/1102/11 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков