Постанова № 31697746, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5024/880/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013у справі№5024/880/2011 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.06.2013 №02-05/511 змінено склад колегії суддів, в провадження якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі №5024/880/2011 (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Бєляновский В.В.) залишено без розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/скаржник), подану на рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2011.

Відповідач, не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.06.2011 задоволений позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 71 028, 00 доларів США заборгованості за кредитом, 24 752,29 доларів США відсотків за користування кредитними коштами, 22 207,23 грн. пені.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду, яка (апеляційна скарга) була залишена без розгляду ухвалою апеляційного суду від 05.02.2013 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, з чим не вбачає підстав не погодитися й суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 93 ГПК України до апеляційної скарги на судове рішення місцевого господарського суду додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Пунктом 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" унормовано, що Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9).

Згідно з приписами п. 2.21. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від особи, яка подала апеляційну скарги, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції додав до апеляційної скарги квитанцію №12614.726.1 від 17.06.2011, в якій, зокрема, зазначено: найменування та код отримувача - Управління судової адміністрації Херсонської області, код 232460; підрозділ - Одеський апеляційний адміністративний суд; призначення платежу - "Судовий збір для подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду"; номер рахунку - 3111409570008, в той час, як на час подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, судовий збір мав бути сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУДКС України в Одеській області; код ЄДРПОУ - 37607526, банк отримувача - ГУДКС України в Одеській області; МФО - 828011, номер рахунку - 31215206700008, код бюджетної класифікації - 22030001 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050)"; код ЄДРПОУ суду - 26016990.

Апеляційний господарський суд, отримавши відповідну апеляційну скаргу з доданою до неї, в тому числі, вищевказаною квитанцією, та встановивши невідповідності у реквізитах, ухвалами від 24.06.2011 та від 15.01.2013 витребовував у відповідача докази зарахування державного мита в доход Державного бюджету України, сплаченого за квитанцією №12614.728.1 від 17.06.2011 (довідку відповідного територіального управління Державного казначейства), які (докази) надані так не були.

Згідно з приписами п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" у випадках, коли передбачені у пунктах 2 і 3 частини першої статті 97 ГПК підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, а у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Отже, враховуючи наведені вище обставини щодо неподання відповідачем належних доказів на підтвердження сплати та зарахування судового збору до відповідного територіального органу Державного казначейства України, та виходячи з наведених норм, апеляційний господарський суд правомірно залишив апеляційну скаргу відповідача без розгляду, про що виніс відповідну ухвалу від 05.02.2013.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягає, на думку скаржника в невідкладенні розгляду даної справи для виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.01.2013, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вказувалося вище, вперше докази зарахування судового збору до відповідного територіального органу Державного казначейства України витребувалися судом апеляційної інстанції від відповідача ще в 2011 році ухвалою від 24 червня, вимоги якої відповідачем так і не були виконані протягом півтора року; тобто, відповідач мав достатньо часу для виконання вимог вказаної ухвали та надання до суду витребуваних від нього документів, водночас ним не було вчинено всіх можливих заходів щодо їх виконання; ухвалою від 15.01.2013 суд апеляційної інстанції вдруге витребував у відповідача відповідні докази, яка також не була виконана відповідачем, що не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а навпаки, бездіяльність відповідача свідчать про невчинення останнім усіх залежних від нього заходів для виконання вимог суду.

Доводи касаційної скарги про неправомірність заміни судом апеляційної інстанції первісного позивача - ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ПАД "Дельта Банк" судовою колегією не розглядаються, оскільки скаржником подано касаційну скаргу на ухвалу апеляційного господарського суду від 05.02.2013 саме про залишення апеляційної скарги без розгляду, а не про заміну первісного позивача його правонаступником, про що Одеським апеляційним господарським судом винесено іншу ухвалу від 05.02.2013.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, наслідком чого є правомірна ухвала суду про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Інші твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 у справі №5024/880/2011залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков