Постанова № 31697715, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5023/4853/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд", м. Харківна постановувід 20.03.2013 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/4853/12 господарського суду Харківської області

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд", м. Харківпровизнання банкрутом голова ліквідаційної комісії Бесєдіна М.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Торговий дім "Макротрейд"Аніщенко С.О., довір.,ПАТ "Банк Форум"Кірпачов С.О., довір.,ПАТ "Київенерго"Гончаренко І.Л., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2012 року порушено провадження у справі № 5023/4853/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року (суддя - В.О. Усатий) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії Бесєдіну Марину Володимирівну, яку зобов'язано здійснити дії у ліквідаційній процедурі; а у задоволенні заяв арбітражних керуючих Капустіна В.В. та Тищенка О.І. на участь у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі-Банк) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.10.2012 року, постанову господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року та припинити провадження у справі.

Також не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу Інспекції задоволено, апеляційну скаргу Банку задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року скасовано, а провадження у справі припинено; в іншій частині апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року, а постанову господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 40 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, ПАТ "Банк Форум" та ПАТ "Київенерго", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання Товариства банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, суд вказав, що учасниками Боржника прийнято рішення про припинення діяльності та ліквідацію останнього, про що повідомлено державного реєстратора та здійснено публікацію в друкованих ЗМІ. Також, суд зазначив, що кредитори у досудовій процедурі звернулись із вимогами, розмір яких перевищує оціночну вартість наявного у Боржника майна разом із дебіторською заборгованістю.

Скасовуючи вказане рішення суду, апеляційний суд вказав, що відсутні належні докази досудової публікації оголошення про рішення власників Боржника щодо ліквідації останнього, а також докази повідомлення про таке рішення всіх відомих кредиторів. Також, апеляційний суд зазначив, що не було додано до заяви про порушення справи доказів - первинної документації, на підтвердження визначеної Боржником кредиторської заборгованості, відсутні докази закриття рахунків у фінансових установах, а також повідомлення податкового органу про припинення діяльності Товариства, якому також не було надано на перевірку складений проміжний баланс. Вказавши про такі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів кредиторів та контролюючих органів, а також про безпідставне порушення справи та визнання Товариства банкрутом. Крім цього, стосовно апеляційних вимог Банку суд вказав, що ухвала про порушення провадження у господарській справі про банкрутство не підлягає оскарженню.

Заперечуючи ці висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що копії доказів досудової публікації оголошення були надані у справі, після такої публікації відповідна інформація щодо рішення засновників була внесена до Єдиного державного реєстру, докази на підтвердження заборгованості перед кредиторами додані до заяви про порушення справи, а у апеляційного суду з приводу визначених доказів не виникало жодних питань. З приводу припинення діяльності Боржника відповідні податкові органи повідомлялись за місцезнаходженням Боржника в м. Харкові, а провадження у справі було припинено безпідставно, оскільки заявники не мали право звертатись із відповідними апеляційними скаргами, оскільки не набули статусу кредитора, сторони у даній справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними скаржником запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм діючого законодавства та без врахування дійсних обставин справи.

Так, відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що за правилами ст. 51 Закону про банкрутство до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство особи, що ліквідується власником, документи, які повинні бути подані на момент звернення із відповідною заявою, не можуть бути додані та витребувані судом після порушення такої справи про банкрутство.

У зв'язку із цим касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду щодо неналежного виконання Боржником такої умови звернення із заявою про порушення у даній справі, як надання доказів здійснення досудової публікації оголошення щодо рішення власників Товариства про ліквідацію останнього, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, копії оголошень, що були надані місцевому суду (т. 1 а.с. 34, 35) не містять назви джерела, в якому здійснена така публікація (назва друкованого видання, газети), а також дат, коли така публікація була здійснена, а тому і встановлення обставин дотримання двомісячного терміну з моменту публікації вказаного оголошення для звернення кредиторів із вимогами до боржника досудовій процедурі є неможливим, що у свою чергу ставить під сумнів відповідність та законність формування пасиву Боржника та складення проміжного ліквідаційного балансу.

Також слід підтримати правомірні висновки апеляційного суду щодо недодання, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, належних доказів - первинної документації, на підтвердження визначеної Боржником заборгованості перед його кредиторами, закриття рахунків у фінансових установах тощо, що перешкоджає встановленню обставин щодо кредиторських вимог та їх розміру відносно розмірів активів Боржника.

До викладеного також слід додати стосовно рішення засновників Товариства від 26.03.2012 року про ліквідацію.

Так, як вбачається із статутних документів Боржника (п. 2.2 статуту - т. 1 а.с. 16) єдиним учасником Боржника є ТОВ "ОптіГруп-Системс" (Республіка Естонія, м. Таллінн). Вказане рішення про ліквідацію від імені засновника Боржника - ТОВ "ОптіГруп-Системс" приймав член правління ОСОБА_1, докази повноважень якого саме до заяви про порушення справи додані не були, що суперечить і нормам ст.ст. 33, 34 ГПК України, і нормам ст. 51 Закону про банкрутство.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в заяві про порушення справи Боржник визначив загальну суму заборгованості перед кредиторами в розмірі 105 082 404 грн. 35 коп., що перевищує і оціночну вартість наявного у Боржника майна та визначену ним дебіторську заборгованість. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що Боржник ніяким чином не зазначає та не коментує ту обставину, що в статуті, а також у доданих до заяви про порушення справи балансах, у тому числі і проміжному відображений статутний капітал Боржника в розмірі 300 000 000 грн. (триста мільйонів гривень) 00 коп. і ця сума значно перевищує визначену Товариством заборгованість перед його кредиторами.

У зв'язку із викладеним касаційний суд підтримує правомірний та обґрунтований висновок апеляційного суду щодо недодання заявником до заяви про порушення справи про банкрутство всіх належних доказів на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство Товариства за особливостями, передбаченими нормами ст. 51 Закону про банкрутство, а відповідно і відсутність правових підстав для визнання Боржника банкрутом в порядку норм вказаної статті.

При цьому касаційний суд звертає увагу на те, що частина документів на підтвердження відповідних обставин (щодо досудової публікації, повноважень представника учасника Боржника тощо) була надана на стадії апеляційного оскарження. Між тим, вказуючи про це, скаржник не врахував, як вже було зазначено вище, що відповідні докази у справі, що порушується в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, повинні бути подані на момент звернення із відповідною заявою і не можуть бути додані боржником або витребувані судом після порушення такої справи про банкрутство.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд" не спростовують висновків апеляційного суду, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 105, 110 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макротрейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 р. у справі № 5023/4853/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 06.06.2013 року.