Постанова № 31697680, 06.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 905/1262/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. у справі господарського суду№905/1262/13-г Донецької області за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 21 855,00грн. пр. Алєксєєв С.С. - дов. №758 від 11.04.13р. не з'явився

Розпорядженням №03-05/574 від 31.05.2013р. змінено склад колегії суддів у справі №905/1262/13-г, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Першикова Є.В, суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про стягнення 21 855,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні №56949449, що перевозився по залізничній накладній №51005833.

Позовні вимоги були вмотивовані залізничною накладною №51005833, актом загальної форми №1366/Ваги від 29.08.2012р., комерційним актом АА№046870/507/59 від 29.08.2012р. та ст.ст.6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2013р. (суддя Говорун О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. (судді Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 855,00грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній №51005833 маси концентрату вугільного, що перевозився у вагоні №56949449, посилаючись на доведеність та обґрунтованість позовних вимог, та відсутність підстав для зменшення штрафу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, просить змінити рішення і постанову по справі, зменшивши розмір штрафу до розміру однієї провізної плати, а саме 4371,00грн.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" (вантажовідправник) на адресу Ладижинської ТЕЦ ПАТ "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51005833 на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, відправлений вантаж - концентрат вугільний.

При прибутті вантажу на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці залізницею здійснена контрольна перевірка вантажу у вагоні №56949449.

В ході перевірки встановлена розбіжність даних залізничної накладної №51005833 з фактичною масою вантажу у вагоні №56949449, а саме: за накладною маса вантажу складає нетто - 69 000кг, тара - 21 000кг маса вантажу при перевірці скала нетто - 70 960кг, тара - 21 000 кг, що більше проти даних залізничної накладної на 1 960кг та більше вантажопідйомності вагону.

За результатами перевірки залізницею складений комерційний акт серія АА№046870/507 від 29.08.2012р., в розділі Д якого зафіксовані виявлені розбіжності та зазначено, що завантаження рівномірне, нижче бортів на 20-30 см, вантаж маркований, маркування не порушене, вагон бездвірний, люки закриті, вагон в технічному та комерційному відношенні є справним.

Надлишковий вантаж у кількості 1 960 кг перевантажений з вагону №56949449 у вагон №67870170 та відправлений на станцію призначення за накладною №4735862, вагон №56949449 відправлений на станцію призначення за накладною №47262878.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно із п.10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Статтями 118, 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць, а саме 5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у даному випадку провізна плата 4 371,00грн., а тому сума штрафу - 4 371,00грн. х 5 = 21 855,00грн.

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній.

Згідно із п.28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

У відповідності до ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За таких обстави, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на неправомірне відхилення судами клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, виходили з того, що відповідно до п.1 ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

При цьому, суди попередніх інстанцій, дослідивши клопотання про зменшення розміру штрафу, встановили, що відповідачем не надано судам доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафу, а тому вказане клопотання було відхилено.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. у справі №905/1262/13-г господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Яценко