Ухвала суду № 31697464, 03.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2013 р. м. Київ К/800/10158/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛЬМ Ю ЕЙ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі №2а-11677/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛЬМ Ю ЕЙ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.11.2012 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 12.03.2012 № 0001252303 та від 12.03.2012 № 0001262303.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «ФІЛЬМ Ю ЕЙ» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що господарські операції мали реальних характер, без використання придбаних послуг позивач не мав би змоги виготовити фільми та телевізійні програми, зокрема телевізійний серіал «Сусіди», телевізійні програми «Судові справи» та «Сімейний суд» тощо. Вказані проекти завершені та розповсюджуються на території України та за її межами на підставі договорів. Суд апеляційної інстанції не врахував пояснення позивача стосовно специфіки послуг, наданих ТОВ «Ліка Дизайн Студія». Більш того, податковий орган в акті перевірки не доводить, що операції позивача з ТОВ «Ліка Дизайн Студія» мають безтоварний характер, а виходить з порушень законодавства під час господарських операції рядом контрагентів ТОВ «Ліка Дизайн Студія». Своєю чергою, ТОВ «Ліка Дизайн Студія» мало всі необхідні умови для здійснення господарської діяльності та надання послуг позивачеві: орендовані приміщення, обладнання, технічний персонал тощо. Рахунки, на які вказує суд апеляційної інстанції, не є первинним документом, яким фіксуються господарські операції, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської діяльності, а носить лише інформаційних характер, про що свідчить лист Міністерства фінансів України від 30.05.2011 № 31-08410-07-27/13794 «щодо розгляду звернення про бухгалтерську звітність». Висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відображення в актах приймання робіт факту використання в господарських операціях орендованого ТОВ «Ліка Дизайн Студія» обладнання не ґрунтується на нормах матеріального права.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2012 № 0001252303 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 350173,0 грн., у тому числі 350172,0 грн. основного платежу та 1,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та для зменшення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2012 № 0001262303 від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 54268,0 грн. за березень 2011 року слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.02.2012 № 171/23-03/32212911, про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 350172,00 грн. та завищено за березень 2011 року залишок від'ємного значення в сумі 54628,00 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позиція податкового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання у ТОВ «Ліка Дизайн Студія» товару (робіт, послуг), оскільки такі операції не мали реального характеру. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтований податковим органом порушеннями контрагентами ТОВ «Ліка Дизайн Студія»: ТОВ «ТКФ «Вартек», ТОВ «ВПТК «Аверс», ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» вимог закону щодо створення підприємств та ведення фінансово-господарської діяльності (непричетністю осіб, які зареєстровані керівниками цих підприємств, до створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності; відсутністю у ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Салтіс» необхідних умов для ведення господарської діяльності - трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів).

Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит та від'ємне значення податку на додану вартість податковим органом не наведено.

Платник податків при формуванні податкового кредиту, визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, повинен був діяти у межах п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Податкового кодексу України, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами у ланцюгу постачання порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та обчислення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою такого податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами постачальника товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

До того ж судом першої інстанції вказано на непідтвердження податковим органом доказами обставин щодо фіктивності контрагентів постачальника позивача та порушення ними податкової дисципліни. Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

У результаті дослідження питання щодо фактичного вчинення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ «Ліка Дизайн Студія» послуг з технічного забезпечення багатокамерної зйомки телевізійних передач із використанням власного та/або залученого обладнання та його обслуговування кваліфікованим персоналом судами встановлено, що господарські операції позивача підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які відповідають дійсності. Придбання послуг здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності, основним видом якої є виробництво та розповсюдження фільмів, телепередач. Зокрема суд першої інстанції безпосередньо дослідив договори, додатки до них, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення, договори на оренду обладнання, що використовувалось ТОВ «Ліка Дизайн Студія» для виконання договірних зобов'язань з технічного забезпечення багатокамерної зйомки телевізійних передач із використанням власного та/або залученого обладнання та його обслуговування кваліфікованим персоналом.

Суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що податковий орган заперечував реальність здійснених позивачем господарських операцій з підстав порушення контрагентами постачальника позивача вимог законодавства під час створення підприємства та ведення ним господарської діяльності, дійшов необґрунтованого висновку про нереальність здійснених позивачем господарських операцій через відсутність рахунків з переліком виконаних робіт та наданих послуг із зазначенням кількості використаного обладнання, задіяних фахівців, відпрацьованих годин та через незазначення в актах приймання робіт інформації про використання отриманого ТОВ «Ліка Дизайн Студія» в оренду від інших контрагентів обладнання в господарських операціях з позивачем. При цьому суд апеляційної інстанції не оцінив докази у їх сукупності і вказав на необхідність зазначення у рахунках та актах приймання робіт кількості використаного обладнання, задіяних фахівців, годин та походження такого обладнання за відсутності законодавчої вимоги для цього.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛЬМ Ю ЕЙ» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.11.2012.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко