Рішення № 31696216, 30.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

апеляційне провадження Головуючий у І інстанції - Антипова Л.О.

№ 22-ц/796/3971/2013 року Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В., Рейнарт І.М.

при секретарі: Іванову Ф.О.

за участю: відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звертаючись з позовом до суду та ставлячи питання про стягнення з відповідача в порядку регресу витрат, які були понесені ними з виплатою страхового відшкодування. Посилались на те, що 21 серпня 2008 року, на вул. Райдужній, у м. Києві, з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «ДЕУ», д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, сталася ДТП. Внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб, автомобіль «СУБАРУ», д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована. Виконуючи свої зобов'язання, позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 3 233,60 гривень, та поніс витрати по оплаті послуг аварійного комісара в розмірі 470 гривень, у зв'язку з чим, набув право регресу до власника транспортного засобу, який нє застрахував свою відповідальність.

У ході розгляду справи у якості співвідповідача по справі була залучена ОСОБА_2 власник автомобіля «ДЕУ», д.н.з. НОМЕР_1.У зв'язку з чим позивач уточнив заявлені вимоги та спросив суд стягнути суму страхового відшкодування з відповідачів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 233,60 гривень, витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 470 гривень, витрати за направлення телеграм в розмірі 127,20 гривень, юридичні послуги в розмірі 1 000 гривень, судові витрати в розмірі 171 гривни.

У частині відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу де ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про залишення заявлених вимог позивача без задоволення, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Позивач до початку розгляду надав заяву та зазначив про можливість розгляду справи за відсутності свого представника. Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомленою про розгляд справи у судове засідання не з'явились, поважність причин неявки суду не повідомила.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з'явилися в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_1 є особою, яка на законних підставах здійснювала керування автомобілем «ДЕУ», д.н.з. НОМЕР_1 та в силу ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен нести відповідальність, як власник транспортного засобу, який не застрахував свою відповідальність перед третіми особами згідно Закону та з вини якого сталася ДТП., а тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі. Беручи до уваги доведеність заявлених сум визначених позовом суд задовольнив вимоги позивача та вважав що стягненню підлягають як сплачена сума страхового відшкодування так і суми щодо понесених витрат позивача з приводу наданих послуг аварійного комісара, витрат на правову допомогу, а також відправлення телеграм.

Розглядаючи спір судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази та правомірно прийшов до висновку про стягнення в порядку регресу витрат сплачених позивачем у вигляді страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_1 Так як він, як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження того, що на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ОСОБА_2 працюючи на підприємстві «Еко Таксі». Крім того в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 126 КпАП України. Також не було надано доказів на підтвердження того, що автомобіль яким керував ОСОБА_1 на момент ДТП був застрахований.

У той же час приймаючи рішення щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрат сплачених за послуги аварійного комісара, суд першої інстанції не взяв до уваги положення норм ЦК та Закону України « Про страхування», а саме : страхове відшкодування не може перевищувати розміру реальних збитків, інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Як вбачається із тексту договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності укладеного ОСОБА_4 24.01.2008 року за яким було позивачем сплачено страхове відшкодування, послуги аварійного комісара не є прямими збитками та не передбачені цим договором. Отже не можуть бути стягнуті в порядку регресу.

Колегія суддів також вважає, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача витрат по оплаті відправлення телеграм, так як дані вимоги не ґрунтуються на положеннях ст. 79 ЦПК України в контексті якої не є судовими витратами. А також щодо відшкодування затрат по оплаті правової допомоги. І хоча в ході розгляду справи позивачем були надані докази того, що між ними та ОСОБА_3 було укладеного договір про надання правової допомоги і остання має право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто вказана особа є фахівцем в галузі права. Однак, ОСОБА_3 під час розгляду справи здійснювала представництво інтересів позивача на підставі доручення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постановлене рішення суду підлягає зміні в частині задоволення вимог позивача щодо ОСОБА_1, а саме зменшення суми відшкодування на користь позивача визначених судом в порядку регресу.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року змінити в частині задоволення вимог щодо ОСОБА_1 та викласти його в наступній редакції, а саме :

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 ) на користь Моторно транспортного страхового Бюро України ( м. Київ - 2 а/с 272 розрахунковий рахунок 2600202284871 в Укрсімбанку м. Києва МФО 322313 ідентифікаційний код 21647131 ) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 3233 ( три тисячі двісті тридцять три) гривни 60 копійок та понесені судові витрати у розмірі 171 гривни.

У іншій частині постановлене судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: