Постанова № 31693172, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/281/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С. В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. Духно І. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гепард" (далі позивач, Підприємство) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Гепард" з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0011611520 від 24 жовтня 2012 року, стягнення з відповідача судових витрат.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення задоволення апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.10.2012 року працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Приватним підприємством "Гепард" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1965/15/31597958 від 08.10.2012 року (а. с. 5-13).

Перевіркою встановлено порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України), на підставі якого, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011611520 від 24 жовтня 2012 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11500,00 грн. (а. с. 14).

Не погоджуючись з актом перевірки, приватне підприємство "Гепард"оскаржило його в адміністративному порядку, за результатами якого, заперечення до акту перевірки залишено без задоволення (а. с. 16).

За результатами розгляду скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Державна податкова служба у Чернігівській області податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0011611520 від 24.10.2012 року залишила без змін, а скаргу без задоволення (а. с. 19-20).

Не погоджуючись з рішенням ДПІ, позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, приватне підприємство "Гепард" зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 09.08.2001 року (а. с. 46) та з 14.08.2001 року взято на облік ДПІ у м. Чернігові як платник податків (а. с. 45).

Основними видами господарської діяльності Приватне підприємство "Гепард" є: оптова торгівля будівельними матеріалами, автотоварами, електропобутовими приладами, інші види оптової торгівлі, спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань (а. с. 55). Приватне підприємство "Гепард", відповідно до свідоцтва, є платником податку на додану вартість (а. с. 46).

23.05.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Тепличний» («Продавець») та Приватним підприємством «Гепард» («Покупець») було укладено договір купівлі-продажу № 253/05-Р (а. с. 53-54), відповідно до п. п. 1.1 якого, продавець продає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити овочеву продукцію в кількості, за цінами і асортименті, зазначеним у видаткових накладних.

Суд апеляційної інстанції дослідив надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку по господарським відносинам позивача з контрагентом Приватним акціонерним товариством «Тепличний», а саме: податкову накладну № 16/2 від 26.06.2012 року на загальну суму 69000,00 грн., (в тому числі, ПДВ 11500,00 грн) (а. с. 21), платіжне доручення № 8 від 26.06.2012 року (а. с. 22) на підтвердження попередньої оплати за товар, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за червень 2012 року (а. с. 52), податкові декларації з податку на додану вартість за червень - липень 2012 року (а. с. 37- 40) та прийшов до висновку, що суду не надані належні та переконливі докази, які б свідчили, що господарські операції між сторонами договору мали місце в дійсності.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі, при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі, інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

З апеляційної скарги та акту перевірки вбачається, що кредиторська заборгованість перед ПАТ «Тепличний» станом на 08.10.2012 року не обліковується, документи на підтвердження отримання товарів за договором поставки, як-то, акти прийому-здачі, видаткові накладні тощо податковому органу під час перевірки не надавались, не досліджені вони й судами обох інстанцій, тобто фактичність поставки товарів позивачем не доведена, як і факт використання придбаних товарів у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, у відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, колегія суддів вважає, що позивачем не доведена правомірність віднесення до податкового кредиту суми з податку на додану вартість у розмірі 11500,00 грн, тобто наявне порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, встановлене податковим органом, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, невірно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи та дійшов невірного висновку, з яким суд апеляційної інстанції не погоджується.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 26 лютого 2013 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.