Ухвала суду № 31692810, 23.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2а-4756/10/1570

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Котовський цукровий завод» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 22 вересня 2009 року № 0000252302/0, від 19 жовтня 2009 року № 0000252302/1, від 31 грудня 2009 року №0000252302/2 та №0000362302/0, від 22 березня 2010 року № 0000252302/3 та №0000362302/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені повідомлення-рішення є необґрунтованими і такими, що суперечать нормам законодавства з питань оподаткування, а донараховані суми податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій безпідставними і необґрунтованими, оскільки Товариством у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» було віднесено до податкового кредиту спірні суми ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «Котовський цукровий завод», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 10.09.2009 року № 1740/23-02/00372782 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Котовський цукровий завод» з питань правових відносин з ТОВ «Мета-Агро» та ТОВ БК «Будімпекссервіс» за 2008 рік, згідно якого Товариством порушено п.1.4 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.203, 215,216, 626. 629.662.655, 656 ЦК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у листопаді 2008 року в сумі 17 563 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2008 року на 87 815 грн. Крім цього, Товариством при здійсненні господарської діяльності завищено звичайну ціну на 1873,50 грн., що призвело до завищення вартості проектних та вишукувальних робіт на 9 367 500 грн., та, відповідно, до завищення податкового кредиту у жовтні 2008 року на 1 561 281,22 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала в тому, що у періоді, який перевірявся, позивач мав правові відносини з контрагентами ТОВ «Мета-Агро» та ТОВ БК «Будімпекссервіс», які відсутні за місцем своєї реєстрації, отже не могли здійснити поставку та зберігання товару та надати послуги з виконання проектних та вишукувальних робіт, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що укладені позивачем угоди з названими контрагентами є нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 р. № 0000252302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 578 844,22 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 033 302,11 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2009 р. № 0000252302/1, від 31.12.2009 р. № 0000252302/2 та від 22.03.2010 р. № 0000252302/3, згідно яких сума зобов'язання залишилась незмінною.

Крім цього, рішенням ДПА в Одеській області «Про результати розгляду повторної скарги» від 25.12.2009 р., прийнятим у межах процедури адміністративного оскарження, суми податкового зобов'язання з ПДВ та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій за операціями позивача з TOB БК «Будімпекссервіс» були збільшені, у зв'язку з чим відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 р. № 0000362302/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 318 718,78 грн. - за основним платежем та 525 179,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій. За наслідками процедури адміністративного оскарження цього податкового повідомлення - рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 р. № 0000362302/1, в якому сума зобов'язання залишилась незмінною.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій з поставки та зберігання товару повною мірою знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а відображення в податковій звітності господарської операції з виконання проектних та вишукувальних робіт є передчасним, адже зазначені роботи є не завершеними.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Порядок формування платником податку податкового кредиту у періоді, що перевірявся, був встановлений пунктом 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі ЗУ № 168).

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 року між TOB «МЕТА-АГРО» (постачальник) та ВАТ «Котовський цукровий завод» (покупець) укладений договір б/н, згідно якого постачальник зобов'язався поставити на адресу позивача автозчіпки СА-3 у кількості 910 одиниць загальною вартістю 7 316 400 грн., в т.ч. ПДВ - 1 219 400 грн.

Податковим органом в ході перевірки встановлено, що зазначений в договорі товар отримано позивачем по довіреності, проте його оплату позивач не здійснив, водночас суму ПДВ за даною господарською операцією - 1 219 400 грн., включив до податкового кредиту в декларацію за серпень 2008 року.

На підтвердження зазначеної господарської операції позивачем надано рахунки-фактури, видаткову та податкову накладні, датовані 04.08.2008 року.

Судом також встановлено, що 04.08.2008 року між ВАТ «Котовський цукровий завод» (поклажодавець) та TOB «МЕТА-АГРО» (зберігач) укладено договір зберігання, згідно якого поклажодавець передав зберігачеві на зберігання автозчіпки СА-3 у кількості 910 одиниць загальною вартістю 7 316 400 грн., в т.ч. ПДВ - 1 219 400 грн. Місцем зберігання товару в договорі зазначено с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Леніна, 25.

Згідно рахунку-фактури №81004-01 від 04.08.2008 року позивач перерахував TOB «МЕТА-АГРО» за послуги зберігання 105 378 грн., у т.ч. ПДВ 17 563 грн., оплативши тим самим 60 днів надання цих послуг. Зазначену суму ПДВ включено позивачем до податкового кредиту в декларації за листопад 2008 року.

У зв'язку із несплатою коштів за договором поставки від 01.08.2008 р., укладеним між TOB «МЕТА-АГРО» та ВАТ «Котовський цукровий завод», останнім було повернуто продавцю - TOB «МЕТА-АГРО» товар (автозчіпки СА-3 у кількості 910 штук), на підтвердження чого позивачем надано до суду копію акту повернення майна зі зберігання від 04.10.2008 р. за договором зберігання від 04.08.2008 року, копію видаткової накладної про повернення товару від 04.10.2008 р. та копію довіреності TOB «МЕТА-АГРО» від 04.10.2008 року.

За фактом повернення товару позивачем проведено коригування податкового кредиту на суму 1 219 400 грн., яке відображено в декларації з ПДВ за жовтень 2008 року.

Погодившись з доводами податкового органу щодо відсутності у позивача законних підстав на формування податкового кредиту за рахунок зазначених господарських операцій, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, зазначив, що фактично ці операції не мали реального характеру та зводилися лише до створення формального документообігу, який не був опосередкований дійсним рухом активів, з метою штучного формування податкової вигоди у податковому обліку Товариства.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено судом першої інстанції, за адресою, зазначеною в договорі зберігання, укладеному між позивачем та TOB «МЕТА-АГРО», розташовані складські приміщення, що належать ЗАТ «Будіндустрія». Земельна ділянка, на якій розташовані вказані приміщення, перебуває у користуванні ЗАТ «Будіндустрія» на підставі договору оренди, укладеному з Партизанською сільською радою.

Згідно відповіді від 03.09.2009 року, наданої ЗАТ «Будіндустрія» на запит податкового органу, зазначене Товариство ніколи не передавало TOB «МЕТА-АГРО» складські приміщення та земельну ділянку в оренду чи суборенду та не вело з вказаним суб'єктом господарювання господарської діяльності.

До того ж, постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 28.04.2012 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 (якого зазначеною постановою звільнено від кримінальної відповідальності за не реабілітуючих підстав) встановлено, зокрема, що, обіймаючи посаду голови правління ВАТ «Котовський цукровий завод», ОСОБА_1 04.08.2008 року підписав договір зберігання між ВАТ «Котовський цукровий завод» і TOB «Мета-Агро», згідно якого місцем зберігання авгозчіпок є Дніпропетровська область, с. Партизанське, вул. Леніна, 25. За даним договором Товариство перерахувало кошти за послуги зберігання в сумі 105 378 грн., в тому числі суму ПДВ - 17563 грн., яку віднесено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2008 року.

Підписуючи даний договір, ОСОБА_1 не виїжджав до місця зберігання зазначених автозчіпок і не перевірив їх наявність, в той час як фактично поставка та зберігання зазначеного товару не відбулась, як не мало місця і придбання TOB «Мета-Агро» зазначених автозчіпок у вказаній кількості в інших контрагентів.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, є безумовною підставою для висновку, що господарські операції з поставки, зберігання та послідуючого повернення товару фактично не відбувались.

Крім цього, відобразивши у своїй податковій звітності господарську операцію зі зберігання товару, включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості наданих послуг, позивач а ні під час перевірки, а ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, не надав податкової накладної, яка б підтверджувала факт отримання товару на зберігання, що, в свою чергу, відповідно до положень пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ № 168, позбавляє позивача права на включення до складу податкового кредиту цієї суми сплаченого (нарахованого) податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення господарської операції без складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік свідчить про нездійснення самої господарської операції.

Таким чином, враховуючи час, обсяг матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання зазначених в договорах послуг, відсутність у контрагента позивача - TOB «Мета-Агро» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість податкової вигоди.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.06.2008 року між ВАТ «Котовський цукровий завод» (замовник) та TOB «Будівельна компанія «Будімпекссервіс» (підрядник) укладено договір на виконання проектних та вишукувальних робіт № 15-сах, згідно якого замовник у зв'язку з економічною потребою перепрофілювання частини виробничих площ ВАТ «Котовський цукровий завод», доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з розробки проектно-кошторисної документації логістичного комплексу під назвою «Чорномор 1».

Загальна ціна робіт за цим договором становить 11 280 000 грн. в т.ч. ПДВ - 1 880 000 грн. Оплата робіт замовником здійснюється перерахуванням 100% вартості робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 робочих днів після підписання акту виконаних робіт. Загальний термін виконання робіт становить 160 календарних днів з дати підписання договору сторонами.

Акт прийому-передачі виконаних робіт за вказаним договором підписано сторонами 30.10.2008 року.

На підтвердження виконання даної господарської операції позивачем до перевірки надано податкову накладну, виписану TOB «Будівельна компанія «Будімпекссервіс» 30.10.2008 року, яку Товариством включено у декларацію за жовтень 2008 року із визначенням податкового кредиту в сумі 1 880 000 грн.

При наданні правової оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту за даною господарською операцією, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки архітектурний план за вказаною проектно-кошторисною документацією не отримано, відносно цієї документації не проведено обов'язкову комплексну державну експертизу, а вказана у договорі ціна є невиправдано завищеною та економічно не підтвердженою, висновок податкового органу про збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ є обґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на момент укладення договору про виготовлення проектно-кошторисних робіт) планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.

Статтею 24 зазначеного Закону передбачено, що замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

У разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту.

Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

Відповідно до ст. 28 цього ж Закону проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.

Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що передумовою виконання проектно-кошторисної документації об'єкту забудови земельної ділянки в обов'язковому порядку є звернення забудовника до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з відповідною заявою щодо намірів забудови земельної ділянки, отримання містобудівного обґрунтування з послідуючим його погодженням з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом та його затвердженням відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, що, в свою чергу, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

Не дотримання забудовником визначених Законом умов, на думку колегії суддів, позбавляє останнього права приступати до виготовлення проектно-кошторисної документації об'єкту забудови земельної ділянки та, за відсутності містобудівного обґрунтування та інших вихідних даних для проектування, робить ці роботи економічно необґрунтованими.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з відповідною заявою щодо намірів забудови земельної ділянки, не отримував містобудівне обґрунтування, не погоджував його з органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом з послідуючим його затвердженням відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, а також не отримував інші вихідні дані для проектування об'єкту забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.

За відсутності вищенаведених даних проектна організація фізично не може приступити до виконання проектних робіт, тим паче, виконати ці роботи у повному обсязі.

Зазначені обставини свідчать про те, що і ця господарська операція, яка відображена позивачем у податковій звітності за жовтень 2008 року, не мала реального характеру, головною метою позивача в даному випадку було одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, тому у визнанні обґрунтованості одержання такої вигоди має бути відмовлено.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначена у договорі ціна є економічно необґрунтованою та невиправдано завищеною, що також свідчить про намір сторін в цій угоді штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Таким чином, у процесі встановлення обставин у справі з'ясовано, що в діях позивача, яким заявлено право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету і податковим органом повною мірою доведено, що відомості, які містяться в наданих первинних документах, є недостовірними, що свідчить про укладення нікчемних правочинів.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України колегія суддів виходить з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Котовський цукровий завод" - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Котовський цукровий завод" до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.