Постанова № 31692600, 28.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 травня 2013 р. № 820/3118/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком" про накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком" (код31269307), що знаходяться в банку: р\р 2604236622 МФО 334851 відкритий у АТ "РАЙФАЙЗЕН БАЕК АВАЛЬ" у м.Київ, вул.Лєскова,9, р\р 26007962505771, МФО 334851 відкритий у ПАТ "ПУМБ" у м.Донецьк, вул.Університетська 2а, р\р 26007962506145, МФО 334851 відкритий у ПАТ "ПУМБ" у м.Донецьк, вул.Університетська 2а, р\р 26007962506145, МФО 334851 відкритий у ПАТ "ПУМБ" у м.Донецьк, вул.Університетська 2а, р\р 26057962495466 ,МФО 334851 відкритий у ПАТ "ПУМБ" у м.Донецьк, вул.Університетська 2а.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ науково-виробниче товариство "Тиком", пройшло державну реєстрацію у порядку, визначеному ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", про що свідчить відповідне Свідоцтво № 51945 від 13.12.2000 року. Оскільки підприємство не виконує свій податковий обов'язок щодо сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, дане підприємство має податковий борг перед бюджетом у сумі 7.165,69грн. Станом на 01.04.2013р. ТОВ НВТ "Тиком" має заборгованість перед бюджетом у розмірі 33.038,32грн. з урахуванням сплачених сум. Вживаючи заходи, направлені на погашення підприємством боргу, ДПІ були сформовані та направлені на адресу підприємства перша та друга податкові вимоги: № 1/69 від 06.08.2010р. та № 2/77 від 14.09.2010р., які не відкликались, не скасовувались, не оскаржувались відповідачем у судовому порядку та є чинними. Враховуючи наведене та посилаючись на приписи ст. 20 п.п. 20.1.17 Податкового кодексу України та п. 11 ч. 1 ст. 10 закону України "Про державну податкову службу в Україні", та вказуючи на те, що балансова вартість майна підприємства менше ніж податковий борг, ДПІ просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності підприємства, що знаходяться у банках.

Представник Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, прибув у судове засідання та склав на адресу суду клопотання, у якому просив суд розглядати справу у порядку письмового провадження та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.(а.с.126)

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком", про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, прибув у судове засідання та склав на адресу суду клопотання, у якому просив суд розглядати справу у порядку письмового провадження.(а.с.125).

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що позивач двічі звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача, посилаючись на ті ж самі податкові вимоги: № 1/69 від 06.08.2010р. та № 2/77 від 14.09.2010р. Проте, в ході судового розгляду справ позивач не обґрунтував позовні вимоги, не надав належні письмові докази, та у зв'язку ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012р.по справі №2а-15950/11/2070,ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року по справі № 2а-9834/12/2070 адміністративні позови ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова залишено без розгляду. Позивач не оскаржував вказані ухвали. Також вказано,що в адміністративному позові зазначено, що відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова з13.12.200 року, проте вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки ТОВ НВП «Тиком» взяте на облік в ДПІ У Дзержинському районі м.Харкова з 02.02.2011р. згідно довідки 4-ОПП про взяття на облік у зв'язку із зміною місцезнаходження ТОВ НВП «Тиком» і тому вказані позивачем податкові вимоги №1/69 від 06.08.2010р., №2/77 від14.09.2010р. - вимоги іншого органу державної податкової служби, а саме ДПІ у Зміївському районі Харківської області. Та просить суд відмовити у задоволенні позову.(а.с.54-56)

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь - якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком", пройшло державну реєстрацію, у порядку, визначеному ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", про що свідчить відповідне Свідоцтво № 51945 від 13.12.2000 року.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти та цінності платника податків на банківських рахунках, тобто вимога, котра передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

За таких підстав, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога підлягає розгляду по суті.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального права, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав належних доказів відсутності у відповідача майна, доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Самостійне добуття судом таких доказів на виконання приписів ст.11 КАС України в даному випадку прямо суперечить ст.ст.6, 8, 19 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.2 КАС України, оскільки є нічим іншим, як додатковим обґрунтуванням з боку суду безпідставно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Розв'язуючи спір, суд також бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення адміністративного арешту на майно платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав, то у задоволенні даного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Тиком" про накладення арешту - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.