Рішення № 31691438, 06.06.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2013 2/425/336/13

425/794/13-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 2378,07 гривень та моральну шкоду в розмірі 20000,00 гривень, спричинених злочином. Свої позовні вимоги мотивує тим, що в провадженні Рубіжанського міського суду Луганської області знаходилась кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, по даній справі позивач визнана потерпілою.

09.09.2001 року приблизно о 10:00 годині ОСОБА_2 знаходячись біля торговельного павільйону «Роб» за адресою: місто Рубіжне, вулиця Леніна, будинок 49-Б, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, лаючись нецензурними словами на адресу потерпілої ОСОБА_1, діючи з винятковим цинізмом, оголив свої статеві органи і демонстрував їх потерпілій, принижуючи її честь і гідність. Після цього ОСОБА_2 схопив ОСОБА_1 рукою за одяг і пригнув її до землі, заподіявши їй фізичний біль. В зв'язку з скоєнням даного злочину, ОСОБА_1 проходила курс лікування у лікаря-невропатолога. Злочином, скоєнним ОСОБА_2 було спричинено потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2378,07 гривень та моральну шкоду, яку потерпіла оцінює у 20000,00 гривень, які й просить стягнути суд з відповідача.

У попередньому засіданні позивач подала змінену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 20000,00 відшкодування завданої злочином моральної шкоди (а.с. 31).

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, представник позивач надав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 55).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи в його відсутності суду не надав, заперечень на позов не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою відповідно до відомостей Адресно-довідкового бюро: АДРЕСА_1 (а.с. 53).

Представник відповідача адвокат Юрченко В.Г. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 49).

Суд вважає за можливе розглядати цивільну справу у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення по даній справі в порядку ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом сторонам були створені усі умови для подання доказів в підтвердження обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, сторони не скористалися своїм правом брати участь у судових засіданнях, тому, з врахуванням вищенаведеного, суд розглядає дану цивільну справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 26 листопада 2012 року Рубіжанським міським судом було постановлено вирок по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України. Потерпілою по даній кримінальній справі було визнано ОСОБА_1. Під час розгляду кримінальної справи Рубіжанським міським судом Луганської області, потерпіла ОСОБА_1 подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в в розмірі 2378,07 гривень та моральної шкоди у розмірі 20000,00 гривень, спричинених злочином. Відповідно до вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України та йому призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі та відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік, в цивільному позові потерпілій ОСОБА_1 було відмовлено повністю (а.с. 18-19).

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 22.02.2013 року по зазначеній кримінальній справі вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року скасовано в частині розгляду заявленого цивільного позову та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 2-7).

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з засудженого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральних страждань 20000,00 гривень, визначаючи розмір моральної шкоди виходить з того, що відповідачем умисно відносно неї здійснювалися протиправні дії, приниження честі та гідності, що відображалося в образливих висловлюваннях нецензурними словами на її адресу з приводу її статі, віку, вигляду та все відбувалося гучно в присутності багатьох інших людей. Відповідач завдав окрім моральних страждань, ще й фізичній біль позивачці, не зважив навіть на те, що вона є жінкою, матір'ю та бабусею. Вона перенесла сильну душевну травму, до тепер страждає та відчуває хвилювання, безсонням, її переслідує страх та відчуття тривоги. Через те, що конфліктна ситуація та приниження її честі та гідності сталося біля торговельного павільйону, в присутності сторонніх людей, вона відчувала сором, знаходилася у приниженому стані, її гідність була ображена. Тривалий час позивачка змушена була ходіти до лікарів та витрачати гроші для відновлення свого здоров'я, хід її життя після скоєння злочину ОСОБА_2 був порушений. Вищевказані обставини та тривалість хворобливого стану стали підставою для звернення до лікарні 03.07.2012 року та 26.07.2012 року, що зафіксовано у її амбулаторній картці, виписки з якої містяться в матеріалах справи (а.с. 30-33).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

До загальних підстав цивільно-правової відповідальності відносяться:

- наявність шкоди;

- протиправність діяння заподіювача шкоди;

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями;

- наявність вини особи (до якої пред'явлено позов) в її заподіянні.

Відповідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні шкоди ОСОБА_1 встановлена вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.11.2012 року, та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином, на підставі вищенаведених норм цивільного законодавства, та з врахуванням наявності вини ОСОБА_2 (відповідача) у скоєнні злочину, встановленої вироком суду, та визнанні ОСОБА_1 (позивача) потерпілою особою, суд приходить до висновку. що спричинена позивачу відповідачем моральна шкода, яка полягає в фізичному болі, моральних переживаннях та стражданнях позивачки, приниженні її честі та гідності, порушенні ходу звичайного життя потерпілої, підлягає стягненню в відповідача.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди, суд, враховуючи факт наявності вини ОСОБА_2, зухвалість дій відповідача відносно позивачки, глибину її душевних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути відшкодування моральної шкоди у сумі 2000,00 гривень, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Держави (отримувач: УДКСУ у м.Рубіжне , код отримувача 37904431 , банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області , МФО 804013 , п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030001), судовий збір в розмірі 114,70 гривень (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова