Рішення № 31691104, 06.06.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/4010/13-ц

2/248/1450/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:

судді Носовської Л.О.

при секретарі Тарасової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення невиплаченої грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка 15 травня 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідача, мотивуючи, його тим, що з 09 червня 2003 року працювала в ДП «Укршахтгідрозахист» на посаді провідного бухгалтера, та була звільнена 31 березня 2009 року у звязку із виходом на пенсію згідно ст..38 КЗпП України.

Просить стягнути з відповідача на її користь єдиноразову грошову допомогу у розмірі 3-х середньомісячних заробітків, а саме, в сумі 8087,19 грн. (без урахування податків та зборів (обовязкових платежів), оскільки умовами колективного договору ДП «Укршахтгідрозахист» встановлено, що робітнику, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненню з підприємства виплачується єдиноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середньої заробітної плати (для жінок стаж роботи яких становить 17,5 років і більше три середньомісячних заробітних плат). Так як вона 31 березня 2009 року вперше звільнилась з підприємства відповідача у звязку із виходом на пенсію, а стаж її роботи в галузі складає більше 20 років, вважає, що відповідач повинен сплатити їй передбачену умовами колективного договору допомогу в зазначеному вище розмірі. Також просить суд поновити строк звернення до суду, так як пропустила його з поважної причини, оскільки неодноразово зверталась до відповідача з приводу невиконання ним умов колективного договору і виплати належних їй сум, на що отримувала обіцянку виплатити суму при наявності коштів, проте сума виплачена не була.

Представник відповідача Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» позов не визнав, та надав відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позивачка дійсно працювала на підприємстві на посаді провідного бухгалтера з 09 червня 2003 року по 31 березня 2009 року, та була звільнена на підставі ст..38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком. Умовами колективного договору передбачена виплата одноразової допомоги робітнику , який має право на пенсію за віком при першому його звільненні з підприємства , та розмір допомоги залежить від стажу роботи в галузі та середньої заробітної плати. Підтвердив, що позивачка, яка має стаж роботи в галузі більше 20 років, має право на отримання одноразової допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітних плат. Не заперечує, що позивачка неодноразово зверталась до підприємства з приводу виплати належної їй суми, проте підприємство не має можливості виплатити дану допомогу у звязку із тим, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не надано грошових коштів на дані потреби. При цьому, просить застосувати до вимог позивачки строк позовної давності, оскільки вважає, що позивачкою не наведено доказів поважності пропуску даного строку, та, крім того, одноразова допомога не відноситься до фонду оплати праці підприємства, тому її невиплата не вважається заборгованістю із заробітної плати, у звязку із чим на вимоги щодо сплати одноразової допомоги повинен поширюватись тримісячний строк позовної давності, встановлений ст..233 КЗпП України.

Суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка з 09 червня 2003 року працювала на підприємстві відповідача на посаді провідного бухгалтера.

Наказом від 31 березня 2009 року № 109 к ОСОБА_1 звільнена з підприємства відповідача за власною ініціативою, у звязку з виходом на пенсію, ст..38 КЗпП України.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що 23 червня 2004 року на конференції трудового колективу ДП «Укршахтгідрозахист» прийнято колективний договір, та п.5.2. якого передбачено, що працівнику, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, окрім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліна та правил техніки безпеки) може бути сплачено єдино разову допомогу, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку, але не менш : для жінок 7,5 років, для чоловіків 10 років одного середньомісячного заробітку; для жінок 12,5 років, чоловіків -15 років 2 середньомісячних заробітків; для жінок 17,5 років та більш, для чоловіків 20 років та більш трьох середньомісячних заробітків.

Джерелом для сплати цієї допомоги являються кошти на ці мети , передбачені кошторисом витрат, затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Рішення про виплату одноразової допомоги приймаються комісією підприємства.

З копії трудової книжки позивачки углядається , що стаж роботи позивачки у вугільній галузі складає більш 20 років, та вона, маючи право на пенсію за віком, вперше звільнилась з підприємства відповідача, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітків , яка передбачена умовами колективного договору.

Згідно довідки відповідача середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складає 2695,73 грн. , тому розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачці становить 8087,19 грн. (2695,73 грн.х3) (без утримань належних податків та зборів).

Відповідно статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, і представник відповідача не заперечував проти того факту, що позивачка неодноразово зверталась на підприємство відповідача з вимогою виплати належної їй суми одноразової грошової допомоги, проте виплата не провадилась у звязку з відсутністю бюджетного фінансування.

Згідно довідки відповідача, планом використання бюджетних коштів на 2009-2012 роки, затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів Міністерством вугільної промисловості України у 2009-2010 роки та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у 2011-2012 роки не були передбачені кошти на виплату одноразової грошової допомоги працівникам, що мають право на пенсію при першому звільненні з підприємства.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка з поважної причини пропустила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки неодноразово зверталась до підприємства відповідача з вимогою провести відповідну виплату, проте у звязку із відсутністю передбачених на ці потреби коштів допомога їй виплачена не була.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачкою з поважних причин , і вважає можливим поновити позивачці строк звернення до суду , та стягнути з відповідача на користь позивачки одноразову допомогу

Керуючись ст. 10,12,13,18,38,44, 233,234 КЗпП України, ст. 1,2 Закону України «Про оплату праці» , ст..267 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІІН НОМЕР_1, з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» (р/рах 35230001006897 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 32442405) одноразову допомогу у розмірі 8087,19 грн.( без урахування податків та зборів (обовязкових платежів)

Стягнути з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» судовий збір у розмірі 229,40 грн. ( р\р 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 37980439 отримувач: Харцизьке УК (м.Харцизьк) 22030001, код платежу 22030001 « Судовий збір ( Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код суду 02895679).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: