Постанова № 31689627, 03.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 5010/1846/2011-з-15/100

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, вих.№566/09-15/в від 11.04.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року (підписане 03.04.2013 року), суддя Михайлишин В.В.

у справі № 5010/1846/2011-15/100

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-ІФ», м.Івано-Франківськ

до відповідача Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №64/03-06 від 08.04.2011 року

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2011 року по справі №5010/1846/2011-з-15-100, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2012.2011 року, позов ТзОВ «Алекс-ІФ» задоволено, визнано недійсним договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №64/03-06 від 08.04.2011 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 року вказані рішення господарського суду та постанову апеляційної інстанції по справі №5010/1846/2011-з-15-100 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року по справі №5010/1846/2011-15/100 позов ТзОВ «Алекс ІФ» задоволено, визнано недійсним договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №64/03-06 від 08.04.2011 року.

Суд у рішенні посилається на положення ст.ст.6, 203, 215 ЦК України, ст.ст.19, 92, 129 Конституції України, ст.ст.12, 154, 157, 201, 206 Земельного кодексу України, Податковий кодекс України, ст.ст.59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та те, що у даному випадку розрахунок відшкодування втрат здійснено Івано-Франківською міською радою на підставі нормативно-грошової оцінки, введеної в дію рішенням ради від 10.07.2008 року, яке визнане незаконним в судовому порядку, а також вказує про відсутність доказів офіційного оприлюднення рішення відповідача від 07.06.2005 року, на підставі якого укладено спірний договір. Разом з тим, зазначає, що міська рада отримувала плату за землю за земельні ділянку від іншого користувача - ТзОВ «Альянс-А» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного із відповідачем 01.09.2008 року, а також відповідачем сплачувався земельний податок. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року по справі №5010/1846/2011-15/100, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник вказує на те, що рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року «Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель в Івано-Франківську» не скасовувалось та не визнавалось судом недійсним і є обов'язковим до виконання на всій території Івано-Франківської області та звертає увагу суду на те, що на підставі п.4 вказаного рішення розроблено типову форму угоди про відшкодування міській раді заподіяних збитків в результаті використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів. Крім того, посилаючись на ст.ст.202, 509, 626, 627, 628, 638, 648 ЦК України, ст.ст.180, 181 ГК України, вказує, що укладаючи спірний договір, сторони погодили усі істотні умови. Разом з тим, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст.ст.15, 18, 20 Закону України «Про оцінку земель», ч.2 ст.2 Закону України «Про плату за землю» та норми Податкового кодексу України. Одночасно, вказує, що на виконання вимог вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року, міською радою опубліковано рішення від 10.07.2008 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Від відповідача (скаржника) до суду надійшло клопотання, в якому останній просить про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Слід зазначити, що представники сторін були присутні в попередньому судовому засіданні - 27.05.2013 року, в якому представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі, а представник позивача просив відмовити в задоволенні такої, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№66 від 21.05.2013 року).

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011 року між ТзОВ «Алекс - ІФ» та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 64/03-06, відповідно до умов якого, а саме п.1 позивач користується земельною ділянкою для обслуговування автосалону, контрольно-пропускного пункту, огорож і воріт, площею 0, 4709 га., яка знаходиться по вул. Надрічній, 7 у м. Івано-Франківську.

Відповідно до п. 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 561 541, 00 гривень. Договір укладено на період з 26.01.2010 року до моменту державної реєстрації договору оренди землі.

Положеннями п. 3 договору передбачено, що відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодування прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 63815, 02 гривень, в подальшому за місяць 8 903, 85 гривень.

У преамбулі вказаного договору зазначено, що такий укладено на підставі рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.2005 року «Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську».

Судом встановлено, що у п.1 рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську" встановлено, що з дня набуття права власності на будівлі і споруди, і до дня видачі документа на землекористування (власність), користувач (власник) сплачує за окремою угодою Івано-Франківській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах земельного податку, нарахованого і підтвердженого відповідною довідкою про розрахунок нормативної грошової оцінки землі, а у п.2 рішення зазначено, що з дня прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки і до дня державної реєстрації договору оренди землі, користувач сплачує за окремою угодою Івано-Франківській міській раді втрати від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірах орендної плати згідно розрахунку нормативної грошової оцінки землі та затверджених ставок орендної плати.

Поряд з цим, як зазначає позивач, постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 року, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року, визнано незаконним п. 2 рішення ХХІХ сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", якими нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття цього рішення.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що у даному випадку розрахунок відшкодування втрат здійснено Івано-Франківською міською радою на підставі нормативно-грошової оцінки, введеної в дію рішенням ради від 10.07.2008 року, яке визнане незаконним в судовому порядку, а також відсутність доказів офіційного оприлюднення рішення відповідача від 07.06.2005 року, на підставі якого укладено спірний договір, вказуючи про те, що міська рада отримувала плату за землю за земельну ділянку від іншого користувача, а саме ТзОВ «Альянс-А» на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного із відповідачем 01.09.2008 року, враховуючи, що відповідачем сплачувався земельний податок, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним оскаржуваного договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене:

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину згідно із ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» - закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суду не подано доказів оприлюднення вказаного рішення ради. Таким чином, рішення ХХV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.05 "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель в місті Івано-Франківську", не може бути застосовано як чинне.

З огляду на наведене, оскаржуваний договір не можна вважати укладеним на підставі акту органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, судовою колегією відзначено, що положеннями ст.6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст.180 ГК України передбачено, що при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом оскаржуваного договору є відшкодування втрат від недоотримання коштів за користування земельною ділянкою для обслуговування автосалону, контрольно-пропускного пункту, огорож і воріт площею 0,4709 гектарів, яка знаходиться в місті Івано-Франківськ, вул. Надрічна,7.

Як уже зазначено вище, відповідно до абз.2 п.2 вказаного договору строк дії договору обумовлено на період з 26.01.2010 року до моменту державної реєстрації поновленого договору оренди земельних ділянок.

Із матеріалів справи видно, що сторонами укладено договір оренди земельної ділянки 12.11.2010 року, державну реєстрацію проведено 18.05.2011 року. Отже, спірний договір укладено на період з 26.01.2010 року до 18.05.2011 року. Дата 26.01.2010 року є датою прийняття рішення №12 Виконкомом Івано-Франківської міської ради, в додатку №1 якого вказано щодо оформлення права власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна, введений в експлуатацію автосалон, контрольний пропускний пункт на вул.Надрічній,7 в м.Івано-Франківську (арк. справи 32 т.ІІ).

У пункті 3 договору №64/03-06 від 08.04.2011 року сторонами погоджено, що відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодувань прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає: 63815,02 грн. в подальшому за місяць 8903,85 грн.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх умов договору.

Стосовно посилання позивача на незаконність рішення ради від 10.07.2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", судом відзначено, що відповідно до ч.4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Проте, доказів укладення оскаржуваного договору з протоколом розбіжностей суду не подано, а відтак позивач погодився з усіма умовами оскаржуваного договору підписавши його, в тому числі і щодо розміру відшкодування.

Крім того, слід зазначити, висновок суду про те, що спірна земельна ділянка певний час використовувалась двома землекористувачами не тягне за собою визнання недійсним оскаржуваного договору.

Слід зазначити, що ТзОВ «Альянс-А» приймав дольову участь в будівництві автосалону, який по акту від 28.09.2009 року передав позивачу (арк. справи 131 т.ІІ) збудований об'єкт - автосалон по вул.Надрічній,7 в м.Івано-Франківську.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м.Івано-Франківську №64/03-06 від 08.04.2011 року.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року по справі №5010/1846/2011-15/100 слід скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Поряд з цим, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача-3 слід стягнути 573,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2013 року по справі №5010/1846/2011-15/100 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-ІФ» (м.Івано-Франківськ, вул.Надрічна,7, код ЄДРПОУ 32360637) на користь Івано-Франківської міської ради (м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського,21, код ЄДРПОУ 33644700) - 573,50 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.