Ухвала суду № 31689061, 06.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/6020/2012 Провадження № 22-ц/795/1383/2013 Головуючий у I інстанції -Білокур В.І. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Бечка Є.М. при секретарі:Костюк Ю.Г.за участю:позивача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 квітня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 заборгованість в сумі 5930 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову повністю. Апелянт зазначає, що розписка, яка мається в матеріалах справи, сама по собі не породжує цивільні права та обов'язки між сторонами, оскільки грошові кошти позивачем відповідачу не передавались, тобто умови договору позики не було виконано. Крім того, судом порушено норми трудового законодавства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що згідно розписки від 06.11.2011 року (а.с.15), яка фактично є письмовим договором у розумінні положень ч.2 ст.1047 ЦК України, ОСОБА_6 зобов'язався повернути ОСОБА_5 борг в сумі 5932 грн. частинами по 300 грн. щомісячно до повного погашення боргу. Дана розписка написана власноручно ОСОБА_6 Свої зобов'язання відповідач не виконав.

Згідно приписів ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Висновок районного суду про те, що борг підлягає стягненню з відповідача, є законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи, узгоджується з вимогами норм матеріального права - ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, вказуючи про порядок та форму складання договору позики, про обов'язок позичальника повернути всю суму позики в обумовлений ними строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що розписка, яка мається в матеріалах справи, сама по собі не породжує цивільних прав та обов'язків між сторонами, оскільки грошові кошти позивачем відповідачу не передавались, тобто умови договору позики не було виконано не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідач вказаним правом не скористався, укладений договір позики, у встановленому порядку не оспорив.

Згідно із вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Посилання відповідача на неотримання ним коштів від позивача не спростовує висновку суду першої інстанції про укладення сторонами договору позики та задоволення позову, оскільки відповідач не спростував позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Твердження апелянта про те, що в судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції спростовано наявність між сторонами договору позики, оскільки свідки зі сторони позивача підтвердили, що готівкові грошові кошти від ОСОБА_5 ОСОБА_6 не передавались, є безпідставним, оскільки, відповідно до положень ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути борг, відповідно до розписки, а не стягнення недостачі як з працівника, а тому посилання апелянта про порушення норм трудового права є безпідставними.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: