Рішення № 31684288, 05.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7865/13 05.06.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова товариство «Іллічіське» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 986 гривень 66 копійок Представники:

від Позивача: Стеценко А.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Остапченко О.В. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (надалі також - «Позивач», «ПАТ «СК «Універсальна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова товариство «Іллічіське» (надалі також - «Відповідач», «ПрАТ «СТ «Іллічіське») про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 986 гривень 66 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «Універсальна» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3115/250/008410 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Чері», державний реєстраційний номер АН 4658 ЕС, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ, яким скоєно ДТП, застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічіське» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4651227, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2013 року порушено провадження у справі № 910/7865/13, розгляд справи призначено на 16 травня 2013 року.

В судовому засіданні 16.05.2013 року представник позивача надав подав письмову заяву про заміну неналежного Відповідача, вмотивовану тим, що у позовній заяві помилково зазначено неналежного відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська», у зв'язку з чим необхідно замінити Відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» - на належного Відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське». Представник Відповідача подав документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі та письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» є неналежним Відповідачем по справі, оскільки відповідно до установчих документів та Ліцензії серія АБ № 123700, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, здійснює страхову діяльність у формі добровільного страхування життя, тому згідно з чинним законодавством не має права укладати договори страхування цивільно-правової відповідальності власників автомобілів.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дійшов висновку щодо задоволення клопотання Позивача про заміну неналежного Відповідача

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 року відкладено розгляд справи на 05.06.2013 року, замінено первісного Відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іллічівська» - на належного Відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське».

В судовому засіданні 05.06.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти позову заперечив та зазначив, що Позивачем не надано доказів на підтвердження того, на якій саме правовій підставі Голубченко Артем Петрович керував транспортним засобом «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ, оскільки згідно з Полісом № ВЕ/4651227 застрахована відповідальність власника транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ - Шаульського Дмитра Дмитровича

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05 червня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2009 року між ВАТ «СК «Універсальна» та Нечипуренком Олексієм Анатолійовичем укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3115/250/008410, предметом якого є страхування транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер АН 4658 ЕС.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2010 року на пр. Леніна в м. Мапіуполі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Чері», державний реєстраційний номер АН 4658 ЕС, під керуванням Нечипуренка Олексія Анатолійовича та транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ, який належить Шаульському Д.Д., під керуванням Голубченка Артема Петровича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Чері», державний реєстраційний номер АН 4658 ЕС.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 серпня 2010 року у справі № 3-4032/10 Голубченка Артема Петровича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень 00 копійок.

На підставі Страхового Акту № 9110002524 від 13 жовтня 2010 року, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 1 496 гривень 66 копійок, що підтверджується Платіжним дорученням № 2743 від 10 листопада 2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої 986 гривень 66 копійок (1 496гривень 66 копійок сума страхового відшкодування - 510 гривень 00 копійок франшиза згідно з Полісом № ВЕ/4651227).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник Відповідача зазначає, що Полісом № ВЕ/4651227 застрахована відповідальність власника транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ - Шаульського Дмитра Дмитровича, а не Голубченка Артема Петровича. Крім того, представник звертає увагу на те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження того, на якій саме правовій підставі Голубченко Артем Петрович керував транспортним засобом «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 3115/250/008410 відшкодовано на користь страхувальника 1 469 гривень 66 копійок.

Таким чином, до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що відповідальність водія транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ, Голубченка Артема Петровича, яким скоєно ДТП, застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічіське» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4651227, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Однак, як вбачається з інформації наданої МТСБУ на запит Суду, Полісом № ВЕ/4651227 застрахована цивільно-правова відповідальність Шаульського Дмитра Дмитровича.

При цьому, Суд зазначає, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що Голубченко Артем Петрович керував транспортним засобом «Деу», державний реєстраційний номер АН 9412 НВ, на законних підставах

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги те, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили підстави для виникнення обов'язку Відповідача для відшкодування шкоди в порядку регресу відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за ПАТ «Страхова компанія «Універсальна».

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 06 червня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин