Рішення № 31683003, 05.06.2013, Вознесенський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Петровський районний суд м. Донецька)

Справа № 261/745/13-ц

Провадження № 2/261/658/13

Справа № 0540/5030/13-ц

Провадження № 2/261/92/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк

05 червня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий - суддя Фунжий О.А., при секретарі Рубаковій Г.А., за участю представника позивача Попова Р.В., відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовними заявами

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів;

в с т а н о в и в :

ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 4 лютого 2008 р. відповідач уклав з банком договір кредиту, за яким банк надав йому кредит на суму 25 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних зі строком погашення до 3 лютого 2013 р. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 4 лютого 2008 р., за яким відповідач передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить їй на праві власності. Відповідач ОСОБА_2 свої обов'язки за договором належним чином не виконує, має заборгованість за кредитом у сумі 21 631,76 доларів США, процентами за користування кредитом - 11 493,02 доларів США, усього 33 124,78 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить суд для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком звернути стягнення на вказану квартиру, а також стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору у сумі 2 647 грн. 06 коп. (а.с. 1-2)

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними вказаних вище кредитного та іпотечного договорів. Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладені договору кредиту банк свідомо увів його в оману, замовчуючи обставини та інформацію, володіючи якими, він би ніколи не вступив у правовідносини з банком. Зокрема, в порушення вимог ст. 11 ч.2 Закону «Про захист право споживачів» в редакції Закону від 1 грудня 2005 р., яка діяла на час укладення кредитного договору, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банк не повідомив йому про наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту. Крім того, в порушення вимог п. 3.8 зазначених Правил банк не попередив його, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; не надав інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. В порушення вимог п. 3.3. Правил банк не зазначив в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача. Вважаючи, що банк навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, ОСОБА_2 просить суд визнати недійсними кредитний договір від 4 лютого 2008 р. та укладений на його забезпечення договір іпотеки від 4 лютого 2008 р. (а.с. 52-55)

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" в судовому засіданні підтримав позовні вимоги банку, позов ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними не визнав, в судовому засіданні пояснив, що 4 лютого 2008 р. відповідач ОСОБА_2 уклав з банком договір кредиту, за яким банк надав йому кредит на суму 25 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних зі строком погашення до 3 лютого 2013 р. При укладенні договору кредиту відповідачеві було повідомлено про сукупну вартість кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, а сам договір містить інформацію щодо суми кредиту, процентної ставки, суми щомісячних платежів. ОСОБА_2 ознайомився й погодився зі всіма умовами договору, що підтвердив своїм підписом. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 4 лютого 2008 р., за яким відповідач передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить їй на праві власності. Цим договором передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідач ОСОБА_2 свої обов'язки за договором кредиту належним чином не виконує, має заборгованість за кредитом у сумі 21 631,76 доларів США, процентами за користування кредитом - 11 493,02 доларів США, усього 33 124,78 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить суд для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком звернути стягнення на вказану квартиру відповідно до іпотечного договору, а в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки - відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 позов банку не визнав, свої позовні вимоги про визнання правочинів недійсними підтримав, суду пояснив, що 4 лютого 2008 р. він дійсно уклав з ПАТ "Укрсоцбанк" кредитний договір, за яким банк надав йому кредит на суму 25 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних зі строком погашення до 3 лютого 2013 р. При укладенні договору кредиту йому не було надано інформацію про наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; банк не попередив його, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе він; не надав інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Він вважає, що банк навмисно ввів його в оману щодо вказаних обставин, які мають істотне значення. З наведених підстав відповідач, посилаючись на ст. 230 ЦК, просить суд визнати договір кредиту від 4 лютого 2008 р. недійсним, а від того визнати недійсним укладений на його забезпечення договір іпотеки від 4 лютого 2008 р., відмовити банку у задоволені позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на квартиру, що належить його сестрі ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні обґрунтував заперечення ОСОБА_2 проти позову банку та його позовні вимоги про визнання правочинів недійсними.

Відповідач ОСОБА_3 позов банку про звернення стягнення на квартиру, що належить їй не визнала, суду пояснила, що 4 лютого 2008 р. дійсно уклала з ПАТ "Укрсоцбанк" іпотечний договір, яким передала в іпотеку банку свою квартиру для забезпечення виконання братом ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Брат їй пообіцяв, що виконуватиме умови кредитного договору, тому вона цим й не переймалась. Як їй стало відомо зі слів брата при укладені кредитного договору банк порушив вимоги, встановлені законом, тому вона підтримує брата у визнані кредитного та іпотечного договорів недійсними.

Суд вважає, що позов ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню підлягає, а позов ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 4 лютого 2008 р. у відповідності зі ст. 1054 ЦК сторони уклали договір кредиту № 163/3-41, за яким банк надав ОСОБА_2 кредит на суму 25 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних зі строком погашення до 3 лютого 2013 р., а той зобов'язався погасити заборгованість шляхом внесення щомісячних платежів, сплати відсотки за користування кредитом. (а.с. 7-9) У забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою того ж дня між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 163/5-160, за яким відповідач передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить їй на праві власності. (а.с. 13-15)

Вважаючи, що при укладені кредитного договору банк свідомо увів його в оману, замовчуючи обставини та інформацію, володіючи якими, він би ніколи не вступив у правовідносини з банком, ОСОБА_2, посилаючись на вимоги ст. 230 ЦК, просить суд визнати цей правочин недійсним.

У відповідності зі ст. 230 ЦК якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно зі ст. 229 ч.1 ЦК істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Вимагаючи визнати кредитний договір недійсним, ОСОБА_2 посилається на порушення банком вимог ст. 11 ч.2 Закону «Про захист право споживачів» в редакції Закону від 1 грудня 2005 р., Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Відповідно до ст. 11 ч.2 Закону «Про захист право споживачів» в редакції Закону від 1 грудня 2005 р., яка діяла на час укладення кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, зокрема, про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Згідно п. 3.8 тих же Правил, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Дослідженими в судовому засіданні документами встановлено, що до укладення кредитного договору ОСОБА_2 в письмовій формі був повідомлений з детальним розписом сукупної вартості кредиту, значенням реальної процентної ставки та абсолютним значенням подорожчання кредиту відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168. (а.с. 60)

Заперечення ОСОБА_2 про те, що вказаний документ він не читав, підписавши чистий лист аркушу, суд не приймає до уваги, оскільки це ствердження ніякими доказами не підтверджено, а в судовому засіданні відповідач визнав, що підпис на цьому документі його.

Крім того, у відповідності зі ст. 11 ч.4 Закону «Про захист право споживачів» в редакції Закону від 1 грудня 2005 р., яка діяла на час укладення кредитного договору, укладений між сторонами договір кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, процентної ставки, суми щомісячних платежів, тощо. (а.с. 7-9)

Стверджуючи, що при укладені кредитного договору банк свідомо увів його в оману, замовчуючи обставини та інформацію, які мають істотне значення, ОСОБА_2 тим не менш в судовому засіданні пояснив, що саме він звернувся до банку із заявою про видачу кредиту, що він ознайомився й погодився зі всіма умовами договору, що підтвердив своїм підписом. При укладені вказаної вище угоди ОСОБА_2 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання позивача на зростання курсу долару як на істотну зміну обставин, що зашкодила йому виконувати зобов'язання за договором, судом не приймається до уваги, оскільки у відповідності зі ст. 625 ч.1 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З наведених вище підстав суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволені позову про визнання недійсним договору кредиту від 4 лютого 2008 р., укладеного між ним та ПАТ "Укрсоцбанк", а й від цього відповідно до ст. 548 ч.2 ЦК - у задоволені позову про визнання недійсним іпотечного договору від 4 лютого 2008 р., укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3

Вирішуючи позов банка про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом. (а.с. 5-6)

У відповідності зі ст. 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Наданими банком документами встановлено, що станом на 27 вересня 2012 р. ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом у сумі 21 631,76 доларів США, що становить 172 902 грн. 66 коп. за курсом Національного банку України; по процентам за користування кредитом у сумі 11 493,02 доларів США, що становить 91 863 грн. 71 коп. за курсом Національного банку України, усього 33 124,78 доларів США, що становить 264 766 грн. 37 коп. за курсом Національного банку України, які підлягають стягненню з вказаного відповідача на корить банку у відповідності зі ст. 625, 1050 ГК.

Також з ОСОБА_2 на користь банку у відповідності зі ст. 88 ЦПК підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у сумі 2 647 грн. 06 коп.

Вирішуючи вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приймає до уваги наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 4 лютого 2008 р. у забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредиту від 4 лютого 2008 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 163/5-160, за яким відповідач передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить їй на праві власності. (а.с. 13-15)

Згідно ст. 4 вказаного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 свої обов'язки за основним договором належним чином не виконує, має заборгованість за кредитом на загальну суму 33 124,78 доларів США.

У відповідності зі ст. 589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні встановлено невиконання ОСОБА_2 основного зобов'язання - кредитного договору від 4 лютого 2008 р., що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу квартири на публічних торгах у порядку, встановленням законодавством України.

При цьому суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 11 Закону «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а згідно зі ст. 33 того ж Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (Код ЄДРПОУ 00039019) за договором кредиту №163/3-41 від 4 лютого 2008 р.:

21 631,76 доларів США, що становить 172 902 грн. 66 коп. за курсом Національного банку України - заборгованість за кредитом;

11 493,02 доларів США, що становить 91 863 грн. 71 коп. за курсом Національного банку України - заборгованість по процентам за користування кредитом;

усього 33 124,78 доларів США, що становить 264 766 грн. 37 коп. за курсом Національного банку України.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (Код ЄДРПОУ 00039019) 2 647 грн. 06 коп. - витрати на сплату судового збору.

Звернути стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) для погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (Код ЄДРПОУ 00039019) за договором кредиту №163/3-41 від 4 лютого 2008 р. на суму 33 124,78 доларів США, що становить 264 766 грн. 37 коп. за курсом Національного банку України, шляхом продажу квартири на публічних торгах у порядку, встановленням законодавством України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів зі дня його проголошення.

Суддя О.А.Фунжий