Ухвала суду № 31682599, 24.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 р. Справа № 50948/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області та прокуратури Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Кроноспан УА» звернулося 07.04.2011 року в суд з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2010 року №0001062301/0/1026; від 19.11.2010 року №0001062301/1/1026; від 25.01.2011 року №0001062301/2/1026 та від 01.04.2011 року №0001062301/3/102, якими зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 7 192 796 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, оскільки достовірність формування податкового кредиту ТзОВ «Кроноспан УА» була неодноразово підтверджена в ході проведення планових документальних та позапланових перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку, що декларувалось позивачем до відшкодування. Зазначає, що працівниками податкового органу здійснено перевірку без законних підстав та у спосіб, що не передбачений законодавством, оскільки документальні невиїзді перевірки можуть проводитись лише по документах, що безпосередньо подані платником податків, однак всупереч даним вимогам законодавства працівниками податкового органу проведено перевірку з використанням актів перевірок ТзОВ «Градикс», інформації щодо окремого доручення по кримінальній справі та акта перевірки стосовно ТзОВ «БК «Якість», даних автоматизованої інформаційної системи тощо.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що висновки про нікчемність угод, укладених позивачем з представництвом ТзОВ «Градикс» як наслідок нікчемності угод, укладених останнім з ТзОВ «БК «Якість» є передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні всіх необхідних доказів. Для встановлення факту здійснення господарської операції (в даному випадку виконання підрядних робіт) дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Нововолинська об'єднаної державна податкова інспекція Волинської області та прокуратура Волинської області подали апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Нововолинська об'єднаної державна податкова інспекція Волинської області в основному покликається на те, що генеральний підрядник позивача по договору №138 від 01.12.2005 року - представництво ТзОВ «Градикс» не виконувало жодних будівельно-монтажних робіт для замовника будівництва власними силами, не придбавало матеріали, а фактично залучило субпідрядників на виконання повного комплексу робіт; проведеною перевіркою представництва ТзОВ «Градикс» по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «Якість» встановлено завищення першим податкового зобов'язання за період, що підлягав перевірці на суму 7 192 796 грн. в частині задекларованого податкового кредиту, отриманого від послуг, наданих ТзОВ «БК «Якість» та ПП «Будгаранткомфорт»; угоди, укладені з субпідрядниками є нікчемними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування позивача.

Що стосується апеляційної скарги прокуратури Волинської області, то остання наголошує, що позивач невірно орієнтував суд, який у постанові послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року, від 01.06.2010 року, від 31.01.2011 року. У досліджених у цій справі правовідносинах необхідно взяти до уваги постанову Верховного Суду України від 02.10.2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 1241006 та постанову Верховного Суду України від 03.06.2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2168350 відповідно до яких наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Отже, Верховним Судом України було визнано недостатнім саме лише документальне підтвердження права платника податку на бюджетне відшкодування і зроблено висновок про необхідність аналізу обставин фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету. Таким чином, відповідачем, Нововолинською ОДПІ, доведено, що ТзОВ «Кроноспан УА» завищено податковий кредит та завищено суму бюджетного відшкодування.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією 18.10.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Кроноспан УА» з питань правових відносин з постачальником робіт (послуг) Представництвом ТОВ «Градикс», які вплинули на бюджетне відшкодування з ПДВ за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт за №1229/81/2301/33273907.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1, статей 3, 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ТзОВ «Кроноспан УА» завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість 7 192 796 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість 7 192 796 грн.

За наслідками перевірки Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією сформовано 19.10.2010 року податкове повідомлення-рішення за №0001062301/1/1026, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 7 192 796 грн.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство подало 27.10.2010 року Нововолинській об'єднаній державній податковій інспекції скаргу за №669/10, однак рішенням від 16.11.2010 року за №9353/25-005 про результати розгляду скарги залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010 року за №0001062301/1/1026, а скаргу без задоволення.

Разом з тим, позивач 25.11.2010 року подав повторну скаргу за №746/11 до Державної податкової адміністрації у Волинській області, яка рішенням від 18.01.2011 року за №227/10/25-006 про результати розгляду повторної скарги рішення Нововолинської ОДПІ залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Крім того, товариство 27.01.2011 року подало повторну скаргу за №80/01 до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням від 25.03.2011 року за №5881/6/25-045 про результати розгляду повторної скарги рішення податкового органу залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Отже, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається із матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій підтверджується актами приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт (форми КБ-3).

Крім того, учасниками судового розгляду не заперечується факт того, що роботи для ТзОВ «Кроноспан УА» по реконструкції будівель та споруд під підприємство по виготовленню плит ДСП з ламінування, виконані, оплата проведена.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що висновки про нікчемність угод, укладених позивачем з представництвом ТзОВ «Градикс» як наслідок нікчемності угод, укладених останнім з ТзОВ «БК «Якість» є передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні всіх необхідних доказів. Для встановлення факту здійснення господарської операції (в даному випадку виконання підрядних робіт) дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Підставним є застосування до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, беручи до уваги вимоги ст. 71 ч.2 КАС України, стороною відповідача не доведено безпосередню участь позивача у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ чи його обізнаність про таке порушення.

Відтак, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області та прокуратури Волинської області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року по справі № 2а-950/11/0370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 31.05.2013 року.