Постанова № 31680216, 05.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 34475/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

представника позивача - Демченка В. Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року в справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Терцет" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2010 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву підприємства з іноземними інвестиціями "Терцет" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 30 червня 2010 року, яким підприємству з іноземними інвестиціями "Терцет" визначено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств, створених з іноземними інвестиціями, в сумі 159837,00 грн., в тому числі за основним платежем 106558, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 53279, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для підтвердження господарської операції позивачем надано первинні документи, договір поставки, накладні на товар, платіжні доручення про оплату товару, документи про подальший рух товару, які спростовують висновок відповідача про нікчемність правочину.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 30 червня 2010 року № 0000012300/0.

Зазначену постанову мотивовано тим, що витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, які відповідають вимогам, передбаченим ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; витрати

позивачем понесені у зв'язку із веденням господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а тому такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Ковельською міжрайонною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що договір був спрямований не на настання реальних наслідків, а на отримання податкової вигоди, а саме на штучне збільшення позивачем валових витрат, що призвело до зниження валового доходу.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваного рішення податкового органу вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що ПзІІ «Терцет» 04 червня 1999 року зареєстроване Ковельською районною державною адміністрацією як суб'єкт господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії А00 №393528.

Позивач перебуває на обліку в Ковельській МДПІ та здійснює свою діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування, на підставі свідоцтва № 02426233 є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення № 017000 та №01730 Ковельською МДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПзІІ «Терцет» за період з 01 квітня 2007 року по 31 квітня 2010 року, за результатами якої було складено акт від 24 червня 2010 року №431/23-23251532.

Актом перевірки зафіксовано факт порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 та пп.5.3.9 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що має наслідком заниження валового доходу. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року №0000012300/0, яким Ковельською МДПІ були нараховані податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 106558,00 грн. основного платежу та 53279,00 грн. штрафних санкцій, всього 159837,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ст. 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тієї чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки податкової інспекції стосовно господарських операцій за договором від 19 червня 2007 року між позивачем та ФГ «Поліське Надозір'я».

Відповідно до умов даного договору ФГ «Поліське Надозір'я», зобов'язувалося заготовити і продати позивачу ягоди чорниці, ожини, лохини, вишні, гриби білі, а той, в свою чергу, прийняти та оплатити сировину за узгодженою ціною з врахуванням націнки.

ФГ «Поліське Надозір'я» виписано податкові накладні № 1 від 03 липня 2007 року, № 2 від 04 липня 2007 року, № 3 від 05 липня 2007 року, № 4 від 06 липня 2007 року, № 6 від 10 липня 2007 року (А. с. 96-98) про продаж 3100 кг ягід вишні та 25000 кг ягід чорниці на загальну суму 426321,00 грн. на виконання договору від 19 червня 2007 року.

Факт розрахунків за товар підтверджується платіжними дорученнями від 20, 21, 22, 25, 26 червня 2007 року та 04 липня 2007 року (а.с.99-103). Як вбачається з додатку 4 до акта перевірки (а.с.68), авансовий платіж у сумі 68679,00 грн. повернуто позивачу. Дані господарські операції відображено позивачем як в бухгалтерському, так і в податковому обліку (а.с.69 додаток 5 до акта перевірки).

В ході здійсненої Ковельською МДПІ перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних на транспортування ягід від постачальника до покупця, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів відповідності якості придбаної продукції, актів прийому-передачі товару.

Судом першої інстанції зазначено, що із довідки про результати документальної невиїзної перевірки ФГ «Поліське Надозіря» від 23 червня 2010 року № 54/23-33959618 та пояснення від 21 травня 2010 року Ковбука А. В., директора господарства - вбачається, що останній здійснював закупівлю ягід чорниць та вишні у місцевого населення на території господарства. Транспортування продукції позивачу здійснювалося за рахунок продавців ягід.

Вказане, на думку суду першої інстанції, підтверджує факт виконання зобов'язань за договором від 19 червня 2007 року.

Разом з тим, 21 травня 2010 року працівником відділу податкової міліції Коіельської МДПІ відібрано пояснення у директора ФГ «Поліське Надозір'я» Кобука Анатолія Володимировича.

Даною особою зазначено наступне. «У власності ФГ «Поліське Надозір'я» холодильників для заморозки чи зберігання ягід та грибів у великих об'ємах немає, з суб'єктами підприємницької діяльності договори оренди таких холодильників не укладались та під час заготівлі у 2007 році ягід чорниць такими холодильниками не користувались. Також на балансі ФГ «Поліське Надозір'я» немає вантажних чи інших транспортних засобів, у мене у власності також відсутні такі транспортні засоби». Також підтверджено факт виписування вищезгаданих податкових накладних. «В 2007 році ФГ «Поліське Надозір'я» видача лісових квитків на заготівлю природних лісових ресурсів місцевого значення не проводилась та не видавалась. Штатна чисельність ФГ «Поліське Надозір'я» становить 2 чоловіка. Наймані працівники у 2007 році не використовувались та не наймались.» Крім того вказано, що на території ФГ «Поліське Надозір'я» проводився прийом ягід. Такий полягав у тому, що «на територію ФГ «Поліське Надозір'я» приїжджали автомобілі, переважно буси, з пропозицією здати ягоди. Моя дружина ОСОБА_4 направляла дані авто на фірму Терцет, за це я виписував накладні на реалізацію ягід від свого імені в адресу Терцет. Фактично розрахунок за реалізовані від перекупщиків ягоди проводив ОСОБА_6. директор ПзІІ Терцет.» «ФГ «Поліське Надозір'я» виписувались тільки накладні на реалізацію ягоди чорниці в адресу ПзІІ «Терцет» за що ОСОБА_6 видавалась винагорода 0,25-0,4 грн з одного кілограма ягід».

23 червня 2010 року Старовижівським відділенням Ратнівської МДПІ складено довідку №54/23-33959618 «Про результати документальної невиїзної перевірки ФГ «Поліське Надозір'я» щодо підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з платником податків ПзІІ «Терцет» за липень 2007 року».

В даній довідці вказано, що первинні документи на підприємстві відсутні, бухгалтерські документи втрачено. Доказів використання коштів отриманих від ПзІІ «Терцет» безпосередньо на придбання ягід чорниці та вишні не надано. Первинні документи на придбання або заготівлю ягід чорниці та вишні відсутні.

На думку суду апеляційної інстанції, ФГ «Поліське Надозір'я» не здійснювало фактичної заготівлі та продажу ягід, а такі взаємовідносини виникали у позивача та третіми особами.

Тобто правильними є висновки податкового органу, що договір від 19 червня 2007 року між позивачем та ФГ «Поліське Надозір'я» реально не виконувався.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем надано визначені законом документи, наявність яких є підставою для одержання податкової вигоди, однак оскільки встановлені фактичні обставини справи вказують на неможливість здійснення позивачем господарських операцій із ФГ «Поліське Надозір'я» з огляду на наданні директором останнього пояснення та відсутність у ФГ «Поліське Надозір'я» достатнього обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виконання таких операцій, то підстави вважати правомірною отриману позивачем податкову вигоду - відсутні.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року в справі № 2а-2179/10/0370- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову підприємства з іноземними інвестиціями "Терцет" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року № 0000012300/0 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Постанову складено в повному обсязі 06 червня 2013 року