Рішення № 31681867, 28.05.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3159/13-ц

Провадження № 2/369/1908/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, посилаючись на те, що 25 листопада 2009 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується розпискою від 25 листопада 2009 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав від нього 9 000 грн. за даний автомобіль.

Після сплати грошей він від ОСОБА_2 отримав автомобіль і продовжує володіти і користуватись ним, здійснює поточний ремонт, технічний огляд. Підтвердженням того, що 25 листопада 2009 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля є те, що при укладенні договору він віддав ОСОБА_2 повну вартість купленої речі і грошовий правочин між ними викладено у письмовій формі, що відповідає вимогам закону, ОСОБА_2 же передав йому як покупцю, а він отримав куплену річ (автомобіль), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі, і, крім того, продавець у належній нотаріальній формі передав покупцю право користування, володіння, розпорядження автомобілем, тобто передав усі складові частини права власності. З точки зору даного правочину, то він укладений в належній формі, що відповідає вимогам ст. ст. 205, 207, 208, 209 ЦК України.

Передача права керування, розпорядження відбулась також у відповідності до вимог цивільного законодавства у формі нотаріально посвідченої довіреності.

З часу передання автомобіля, документів, ключів та отримання грошей за нього ОСОБА_2 не виявляв будь-якого інтересу щодо проданої речі, не претендував на неї, не здійснював жодних дій, пов»язаних з володінням, користуванням і розпорядженням нею, тобто припинив з свого боку відношення до проданої речі, як до своєї власної.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 на підставі вимог ст. ст. 316, 321, 334, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав і не заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що 25 листопада 2009 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується розпискою від 25 листопада 2009 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав від нього 9 000 грн. за даний автомобіль. Даний правочин укладений в належній формі, що відповідає вимогам ст. ст. 205, 207, 208, 209 ЦК України. З часу передання автомобіля, документів, ключів та отримання грошей за нього ОСОБА_2 не виявляв будь-якого інтересу щодо проданої речі, не претендував на неї, не здійснював жодних дій, пов»язаних з володінням, користуванням і розпорядженням нею, тобто припинив з свого боку відношення до проданої речі, як до своєї власної. За таких обставин позивач ОСОБА_1 на підставі вимог ст. ст. 316, 321, 334, 392 ЦК України просив визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Однак, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в червні 2012 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 25 листопада 2009 року між ним і ОСОБА_2 та стягнення на його користь з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 9 000 грн.. Під час розгляду вказаного спору судом було встановлено, що 25 листопада 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля і відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 автомобіль ЗАЗ110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за 9 000 грн., що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 25 листопада 2009 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2012 року по вказаній справі № 2-2634/2012 року позов ОСОБА_1 задоволено і визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, укладений 25 листопада 2009 року між ним і відповідачем ОСОБА_2, на підставі вимог ст. ст. 207, 208, 215, 216, 230 ЦК України, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 000 грн.. Дане рішення суду станом на 26 жовтня 2012 року набрало чинності.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 25 листопада 2009 року судом вже визнано недійсним і стягнуто на користь позивача з відповідача грошові кошти у розмірі 9000 грн., а тому позивач не є власником даного автомобіля і підстави для задоволення даного позову про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на вказаний транспортний засіб відсутні. Судом не встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 у зв"язку із зверненням до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 15, 16, 316, 334, 319, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.