Рішення № 31681138, 04.06.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/345/13 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/783/3219/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:37

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Гуцала І.П., Павлишина О.Ф.

Секретар Мариняк О.І.

З участю представників позивачки ОСОБА_8, ОСОБА_9

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Винниківської міської Ради про визнання права забудовника та права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Винниківської міської Ради про визнання прав забудовника та права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не надано правової оцінки таким важливим доказам як нотаріальні справи, які підтверджують, що апелянтом була прийнята спадщина після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не дано оцінки рішенню виконкому Винниківської міської ради № 241 від 16 вересня 1957 року „Про виділення земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1" та акту від 12 лютого 1958 року про виділення земельної ділянки в натурі.

Зазначає, що на момент смерті, батьки здійснювали будівництво на законних підставах, а тому відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов"язки як забудовника входять до складу спадщини.

Крім цього, судом порушено норми процесуального права, оскільки позивач частково відмовилася від позову, а саме від вимоги про визнання права користування земельною ділянкою. Така відмова прийнята судом, що підтверджується аудіозаписом судового засідання, однак суд з цього приводу не постановив ухвалу, як це передбачено ч.3 ст.174 ЦПК України.

Із змісту рішення вбачається, що суд ухвалив рішення щодо позовної вимоги від якої позивач відмовилася, а саме про визнання права користування земельною ділянкою, а вимога про визнання прав забудовника, на яких наполягала позивач залишилася поза увагою суду. За таких обставин висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Заслухавши пояснення представників позивачки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення Винниківської міської Ради №241 від 16 вересня 1957 року ОСОБА_6 та ОСОБА_10 передано в постійне користування під будівництво житлового будинку земельну ділянку площею 60 кв.м. в АДРЕСА_1.( а.с.7).

Відповідно до акту від 12 лютого 1958 року (а.с.8) здійснено відвід земельної ділянки в натурі ОСОБА_6 та ОСОБА_7

06 березня 1958 року було укладено договір між виконкомом Винниківської міської Ради та батьками позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про надання в постійне користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ( а.с. 9).

30 грудня 1960 року відділом комунального господарства виконкому Винниківської міської Ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозвіл на здійснення будівництва житлового будинку (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 16 червня 1986 р.( а.с.12) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 15 жовтня 1996 року ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.11). При житті ОСОБА_7 посвідчила заповіт на все належне їй майно і те, на що вона має право по закону на ім"я своєї дочки ОСОБА_4 (а.с.14).

Згідно довідки ДП „Добробут" МКП „Винниківське" №37879264 від 21.05.2012р. ОСОБА_4 разом із своєю мамою ОСОБА_7 проживали та були постійно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1( спадкова справа №71/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7).

Позивачка ОСОБА_4 18.05.2012 року звернулася у Винниківську державну нотаріальну контору Львівської області за оформленням спадщини. Її заява прийнята та заведено дві спадкові справи: після смерті батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 Свідоцтво про прийняття спадщини позивачка ОСОБА_4 не може отримати, оскільки житловий будинок не був введений в експлуатацію та відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов"язки як забудовника входять до складу спадщини.

Так як позивачка фактично прийняла спадщину, однак відсутні правові підстави для видачі їй свідоцтва про прийняття спадщини, вона юридично набула прав забудовника.

Суд, відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог в частині визнання її забудовником, не прийняв до уваги представлені позивачкою докази, яких є достатньо для задоволення позову, невірно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та ухвалив незаконне рішення.

Згідно ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивачки задоволити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1п.4, 314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, - колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задоволити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2013 року в частині відмови у визнанні за ОСОБА_4 прав забудовника скасувати.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року права та обов"язки забудовника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 з правом здачі житлового будинку з господарськими будівлями в експлуатацію.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: І.П.Гуцал

О.Ф.Павлишин