Рішення № 31677875, 28.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/3545/2012

Провадження №2/761/1109/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк, відповідач), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки недійсним.

Просить визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки, укладений між позивачем та відповідачем 30 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №868, визнати нікчемною заяву від 23 липня 2009 року про надання позивачем згоди на зміну умов кредитного договору та підтвердження, що іпотека, встановлена договором іпотеки від 30 березня 2007 року №868 зберігається та забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №014/82/11939 від 30 березня 2007 року, із врахуванням внесених змін.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №868 (далі договір іпотеки). Договір було укладено на забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з кредитного договору №014/0005/82/11939 від 30.03.2007 року (далі кредитний договір) між Банком та ОСОБА_3 про надання останній невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 78030,00 доларів США на строк до 30.03.2017 року включно. Поручителем за договором є ОСОБА_4 Згідно умов договору іпотеки іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна - квартири АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Як зазначає позивач, у момент підписання договору іпотеки, позивач знаходилась у стані, коли через тяжку хворобу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, через що волевиявлення позивача не було вільним. А тому, на підставі статті 255 Цивільного кодексу України, договір іпотеки є недійсним. Ухвалою від 17.02.2012 року відкрито провадження у справі.

Позивач та представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримували, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та зазначив, що підписання позивачем додаткової угоди № 1 до Кредитного договору №014/0005/82/11939 від 30.03.2007 року свідчить про те, при підписанні оспорюваного договору позивач усвідомлювала значення своїх дій.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у заяві просила розглядати справу у її відсутності.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.05.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в частині позовних вимог щодо визнання нікчемною заяви від 23.07.2009 року - залишено без розгляду, за заявою представника позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач захворіла 06 листопада 2006 року, втратила свідомість. Потім лікарі поставили діагноз інсульт. Лише через пів року почала впізнавати близьких людей.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач після інсульту не могла розмовляти, була паралізована.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що у позивача після інсульту паралізувала ліву сторону, ходила з двома палками. Часто дивилася телевізор і розмовляла з ним. Часто плакала. Близько місяця не впізнавала близьких і плутала імена, перекручувала інформацію.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що відвідувала бабусю під час хвороби майже кожного дня. Позивач після інсульту плутала інформацію і це тривало до травня 2007 року. Не розуміла, що у неї запитували.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що поведінка у позивача була дивною, без причини посміхалася, поведінка неадекватна. Покращення були лише у травні 2007 року, позивач тоді вже могла нормально розмовляти.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири (а.с. 47).

30.03.2007 року між позивачем та Банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №868.

Відповідно до п.1.1. договору іпотеки договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №014/0005/82/11939 від 30.03.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого позичальник зобов'язується перед іпотеко держателем повернути кредит в розмірі 78030,00 доларів США через 120 місяців до 30.03.2017 року, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку(пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотеко держателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_11 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07 серпня 2000 року за реєстровим №2591.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як передбачено ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Ухвалою від 11.06.2012 року по справі призначено судово-психіатричну експертизу.

В матеріалах справи наявний акт амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №834 від 04.09.2012 року. Відповідно до висновку експертів ОСОБА_12 в момент підписання нею договору іпотеки (30 березня 2007 року) страждала на Органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія, наслідки перенесеного ГПМК з психоорганічним синдромом і елементами моторної афазії (шифр по МКХ-10: F 07/9). Наявні у під експертної на цей час психічні розлади істотно впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінюючі наявні у справі докази у їх сукупності, а саме висновок експерта, покази свідків та копії наявних в матеріалах справи медичних довідок ( а.с. 57-65,68), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у момент підписання договору іпотеки від 30.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №868 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

На підставі вищевикладеного, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» від 30 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 868.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код 14305909) на користь ОСОБА_1(і.н. НОМЕР_1) 8 (вісім)грн. 50 коп. державного мита та 2 148(дві тисячі сто сорок вісім)грн. 48 коп. - витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: