Ухвала суду № 31676936, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12888/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0002082290, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ «Супреммум» за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.04.2012 №340/22-90-35829468, яким встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 236 ЦК і нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Супреммум» та у зв'язку з цим порушення 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК і завищення податкового кредиту з ПДВ на 100000 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення ПДВ за червень 2011р. на 97572 грн.

На підставі даного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0002082290, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ за червень 2011р. на 97572 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. п. 138.1.1 п.138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, 138.11 цієї статті.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як свідчать матеріали справи, 25.04.2011 року між ТОВ «Роял Стоун» (замовник) та ТОВ «Супреммум» (виконавець) укладено договір за яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, перелік та вартість яких визначені в додатку №1 до договору, що є невід'ємною його частиною.

Податковий кредит сформований відповідно до податкових накладних від 31.05.2011 №124 на суму 300000 грн. та від 30.06.2011 №158 на суму 300000 грн., виписаних ТОВ «Супреммум» у зв'язку з поставкою кілінінгових послуг, зазначених в цих накладних найменування, обсягу і вартості (згідно договору від 25.04.2011 №2504/11 про надання послуг).

Крім того, позивач надав докази виконання зазначених договорів, а саме накладні, акти виконаних робіт, які складені відповідно до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010 р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для сторін цієї операції.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

Отже, враховуючи придбання позивачем у ТОВ «Супреммум» клінінгових послуг, беручи до уваги надані позивачем належно оформлені первинні документи і податкові накладні та згідно наведених вище приписів ст.ст. 198, 201 ПК, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права на податковий кредит в сумі 100000 грн. і правомірність віднесення позивачем сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Супреммум», у т.ч.: у травні 2011р. - 50000 грн., у червні 2011р. - 50000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0002082290, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ за червень 2011р. на 97572 грн., а тому останнє підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.05.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.