Постанова № 31676495, 28.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3246/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Караханяна А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 82616 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в сумі 21164 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт №367/17-01-2803500598/11 від 22.11.2013 року, яким виявлено порушення п.п.181.1 ст. 181, п.п.183.1, 183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187, п.п.202.1 ст. 202, п.п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 82616 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в сумі 21164 грн. 00 коп. Представник позивача зазначив, що визначення податковою податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкції є протиправними, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_3 отримав дохід у сумі яка не перевищує 300000,00 грн., передбачених п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позові фактів (а.с. 4-9 Т.І).

Представник відповідача в запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що перевіркою правомірності дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 встановлено, що обсяг виручки від реалізації за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року склав 371458 грн. 80 коп. та перевищив 300 тис.грн. З огляду на вищезазначене, представник відповідача вважав, що позивачу було правомірно нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.03.2011 року за № 2 556 000 0000 093369 (а.с.66 Т.І).

ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС з 28.03.2011 року за № 29-02/18828. Позивач на протязі 2011 року знаходився на загальній системі оподаткування та в період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року був платником єдиного податку (а.с. 144 Т.ІІ).

Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 визначено наступні види діяльності:

- 46.49 - «оптова торгівля іншими товарами господарського призначення»;

- 46.90 - «неспеціалізована оптова торгівля».

Судом встановлено, що в період з 28.01.2013 року по 15.02.2013 року головним державним податковим ревізор-інспектором Ткачук О.О. та старшим державним податковим інспектором Вдовиченко О.В. на підставі направлень № 48 від 28.01.2013 року та № 36 від 25.01.2013 року, плану-графіку про ведення планових виїзних перевірок та згідно вимог п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 28.03.2011 року по 30.09.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 367/1701-2803500598/11 від 22.02.2013 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 28.03.2011 року по 30.09.2012 року (а.с.24-36).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, за порушення вимог п.п.181.1 ст. 181, п.п.183.1, 183.2 ст. 183, п.187.1 ст.187, п.п.202.1 ст. 202, п.п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 82616 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) в сумі 21164 грн. 00 коп. (а.с.10 Т.І).

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вищезазначене податкове повідомлення - рішення до ДПС в Одеській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 10.04.2013 року № 206/К/10-2008, податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.40-43 Т.І).

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби прийнято правомірно та не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України (п.20.1.4. Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України, визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно вимог п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно положень п.183.1 та п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

З огляду на наведені норми права, суд приходить висновку про обов'язковість реєстрації платником податку на додану вартість при переході осіб із спрощеної системи оподаткування та при умові досягнення законодавчо встановленого обсягу операцій.

Актом перевірки встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_3 за період з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року склав 371458 грн. 80 коп. та перевищив 300 тис. грн.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, визначено, що Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до положень п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за період з з 28.03.2011 року по 31.08.2011 року не реєструвався платником ПДВ та не декларував податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

З аналізу наведених норм права та встановлених фактичних даних, суд приходить висновку, що обов'язок по сплаті податку на додану вартість виникає у платника податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС, відповідно до якого підприємцем занижено податкове зобов'язання з ПДВ.

Суд зауважує, що процес переходу з однієї системи оподаткування на іншу, не впливає на обов'язок сплати податку на додану вартість за наявності законодавчо закріпленої норми при умові досягнення законодавчо передбаченого обсягу оподатковуваних операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не реєструвався платником ПДВ та не декларував податкових зобов'язань по податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом було правомірно, на підставі висновків акту перевірки, визначено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені Податковим Кодексом України.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача стосовно того, що позивач передавав Таврія на реалізацію товар - сувенірну продукцію, після продажу такого товару третім особам - покупцям в мережі Таврія-В здійснювався перехід права власності на даний товар, а Таврія-В повертала залишок непроданого товару, а після цього підписувала акти прийому-передачі та перераховувала грошові кошти, оскільки, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування здійснюється відповідно до норм ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книги обліку доходів та витрат (далі - Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначено у Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом ДПА України від 24.12.10 року № 1025.

У разі повернення товару, в Книзі у графі 3 з від'ємним знаком відображається сума коштів, яка підлягає виплаті покупцю за товар, що повертається. При цьому, для обліку товару, який повертається, у графі 5 відображається його вартість за цінами придбання фізичною особою - підприємцем, а в графі 4 - реквізити документа, який підтверджує таке повернення (акт повернення товару, тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду копію Книги обліку доходів і витрат (а.с. 125-133, 145-147- Т.ІІ), але з даної Книги не вбачається, що позивач здійснював повернення залишку товару.

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість та вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 23 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 28 травня 2013р.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201701 від 07 березня 2013 року - залишити без задоволення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2013 року.