Рішення № 31675040, 21.03.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2013 Справа № 917/142/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі", вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава", вул. Леніна, 1А, с. Каленики, Решетилівський р-н, Полтавська обл., 38431

про стягнення 19 115,20 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

21.03.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи.

Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" 19 115,20 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.03.2011 р. між сторонами договору № ПО/18-0040 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу, з яких 12 272,23 грн. 30 % річних, 6 315,31 грн. пені та 527,66 грн. інфляційних втрат, що обраховані за період з 16.10.2011 р. по 16.05.2012 р..

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Позивач надав суду пояснення-клопотання № 28/2 від 28.02.2013 р. (вх. № 3129д від 04.03.2013 р.), у якому надає додаткове обґрунтування позовних вимог та просить суд розглянути спір за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

28.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № ПО/18-0040 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (засоби захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- асортимент, кількість, ціна товару визначаються у додатках до даного договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною (п. 2.1 та п. 2.2 Договору);

- ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до даного договору в національній валюті (п. 2.4 Договору);

- товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 Договору);

- покупець здійснює оплату за партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною договору ( п. 5.1 Договору);

- сторони визначили та погодили, що оплата за товар згідно даного договору проводиться наступним чином : 30% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30.03.2011 р., 70 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.2011 р. (п. 5.5 Договору);

- за прострочення оплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 8.2 Договору);

- сторони, згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних (п. 8.6 Договору);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами обов'язків по договору (п. 11.1 Договору).

На виконання умов Договору 28.03.2011 р. між сторонами був складений додаток № 1 до Договору, в якому останні узгодили асортимент, кількість, ціну товару (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 18).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 231 225,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних № ПО/18-0050 від 04.04.2011 р. на суму 227 475,00 грн. та № ПО/18-0111 від 12.07.2011 р. на суму 3 750,00 (а.с. 20-21).

В порушення умов Договору відповідачем не у повному обсязі було дотримано строки оплати товару, встановлені п. 5.5 Договору, а саме :

- проведений 29.03.2013 р. платіж в розмірі 68 242,50 грн. та проведений 10.08.2011 р. платіж в розмірі 7 475,00 грн. здійснені з дотриманням встановлених Договором строків опати товару;

- проведений 08.12.2011 р. платіж в розмірі 40 000,00 грн., проведений 27.12.2011 р. платіж в розмірі 100 000,00 грн. та проведений 17.05.2012 р. платіж в розмірі 26 906,86 грн. здійснені з порушенням встановлених Договором строків опати товару. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 115,20 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.03.2011 р. між сторонами договору № ПО/18-0040 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу, з яких 12 272,23 грн. 30 % річних, 6 315,31 грн. пені та 527,66 грн. інфляційних втрат, що обраховані за період з 16.10.2011 р. по 16.05.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з недотриманням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар в терміни, передбачені договором, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 315,31 грн. пені за період з 16.10.2011 р. по 17.05.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме : у розмірі 5 354,20 грн. за період з 17.10.2011 р. по 17.05.2012 р. з урахуванням фактичних дат та розмірів здійснених відповідачем платежів (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.6 Договору сторони визначили, що згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України останні дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача тридцяти процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань за період з 16.10.2011 р. по 17.05.2012 р., суд приходить до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню з огляду на неврахування позивачем кількості днів у 2012 році, який був високосний, а також розміру проведених відповідачем проплат, а саме : тридцять процентів річних від простроченої суми у розмірі 10 510,78 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 448,55 грн. за період з 17.10.2012 р. по 17.05.2012 р. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та "ІПС" Законодавство").

При цьому судом враховано приписи ст. 204 Цивільного Кодексу України щодо презумпції правомірності правочину.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 315,31 грн. пені, 10 510,78 грн. тридцяти процентів річних від простроченої суми та 448,55 грн. інфляційних нарахувань, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вказане відповідачем у платіжному дорученні № 372 від 08.12.2011 р. призначення платежу та зарахування позивачем сплаченої за вказаним платіжним дорученням суми 40 000,00 грн. в погашення заборгованості за Договором № ПО/18-0040 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 28.03.2011 р. не вплинули на заявлену до стягнення суму пені, інфляційних втрат та процентів річних, враховуючи визначену позивачем ціну позову та відсутність клопотання про вихід суду за межі позовних вимог (виконаний судом розрахунок залучено до матеріалів справи).

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2012 р. між позивачем та фізичною особою підприємцем Бонтлаб В.В. укладено договір № 44/2012 про надання адвокатських (правових) послуг. В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 616 від 15.01.2013 р. з призначенням платежу - оплата адвокатських послуг за договором № 44/2012 від 19.12.2012 р. в сумі 1 000,00 грн., акт № б/н від 22.01.2013 р. здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 р..

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем по договору № ПО/18-0040 від 28.03.2011 р., проте, при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи та дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати. Статтею 33 Правил адвокатської етики визначено, що фактори, які повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення 12 272,23 грн. 30 % річних, 6 315,31 грн. пені та 527,66 грн. інфляційних втрат, що обраховані за період з 16.10.2011 р. по 16.05.2012 р. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного 28.03.2011 р. між сторонами договору № ПО/18-0040 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу.

Категорія спору з правової точки зору не є складною, юридична та судова практика даних правовідносин є визначеною та такою, що встановилася, отже результат розгляду такої категорії справ є досить передбачуваний.

Згідно матеріалів справи поставка позивачем товару відповідачеві підтверджується двома видатковими накладними, розрахунки за отриманий відповідачем товар підтверджуються п'ятьма банківськими виписками по рахунку позивача (надані позивачем за повторною вимогою суду), отже обсяг доказування та необхідність забезпечення їх доказами у даній справі при їх належному оформленні можливо визначити як мінімальний. Розгляд справи був здійснений судом першої інстанції впродовж двох судових засідань, в які адвокат не з'являвся. Адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги було складено позовну заяву, здійснено розрахунок заборгованості з допущенням помилок (які вплинули на розмір задоволених позовних вимог), що не вимагає від адвоката а ні значного часу, ні значного досвіду в області права, ні значної науково-теоретичної підготовки.

На підставі наведеного вище аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, мотиви прийняття даного рішення та часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 200,00 грн..

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України № 3674-VI від 8 липня 2011 року "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі сплати судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати. Статтею 8 Закону України від 06.12.2012 р. № 5515-VI "Про затвердження Державного бюджету України на 2013 рік" з 01.01.2013 р. встановлено, що мінімальна місячна заробітна плата становить 1 147,00 грн.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем платіжним дорученням № 605 від 15.01.2013 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи) було сплачено судовий збір в розмірі 1 730,00 грн., ціна позову у даній справі становить 19 115,20 грн., отже, при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 720,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати розподіляються наступним чином : покладаються на відповідача в сумі 1 563,43 грн. витрат по сплаті судового збору та 200,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката; покладаються на позивача в сумі 157,07 грн. витрат по сплаті судового збору та 800,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; 9,50 грн. витрат по сплаті судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету як зайво сплачені.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" (вул. Леніна, 1А, с. Каленики, Решетилівський р-н, Полтавська обл., 38431), ідентифікаційний код юридичної особи 30601470 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038), ідентифікаційний код юридичної особи 35076670 - 6 315,31 грн. пені, 10 510,78 грн. тридцять процентів річних, 448,55 грн. інфляційних нарахувань, 1 563,43 грн. судового збору та 200,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038), ідентифікаційний код юридичної особи 35076670 з Державного бюджету 9,50 грн. сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 605 від 15.01.2013 р..

5. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

Повне рішення складене 26.03.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.