Рішення № 31674980, 28.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2013 р. Справа № 911/1441/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства «Стар», м.Мукачево

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Перемога

про стягнення 22852,45 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Латій Б.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Дочірнього підприємства «Стар» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 22852, 45 грн.

Провадження у справі №911/1441/13 порушено відповідно до ухвали суду від 19.04.2013 року та призначено справу до розгляду на 14.05.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 14.05.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 28.05.2013 року.

В судовому засіданні 28.05.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.05.2013 року повторно без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

Між Дочірнім підприємством «Стар» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 01/03 від 01.03.2010 року (Договір оренди).

Відповідно до ст. 1 Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування, для розміщення офісу, приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 207,6 кв. м. Строк, на який приміщення передалось в оренду, передбачений у п. 4.1. ст. 4 Договору, встановлено в 1 (один) рік, до 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Договору оренди орендна плата за користування вищевказаним приміщенням становить 12 916,66 грн. та ПДВ в сумі 2 583,34 грн., що разом складає 15 500 грн. за один місяць користування приміщенням.

Пунктом 5.2. ст. 5 Договору оренди передбачено, що орендна плата повинна перераховуватись відповідачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача з 10-го до 20-го числа місяця, за який проводиться оплата, на підставі виставлених рахунків та/або на підставі цього Договору.

Як свідчать виписки з банківського рахунку позивача, додані до позовної заяви, відповідач розраховувався з позивачем по орендній платі за Договором оренди за період з березня 2010 року по грудень 2010 року на суму 139 500 грн., в той час, як сплаті підлягало за відповідний період оренди 155 000 грн.

Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку позову, який не заперечений відповідачем, заборгованість відповідача станом на момент розгляду спору складає 15500 грн., крім того, поточні платежі сплачувались з простроченням.

04.01.2010 року позивач направляв на адресу відповідача Претензію № 282/01-3 від 31.12.2012 року про виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідач не надав суду доказів сплати орендних платежів, вищенаведені обставини не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 7.2. ст. 7 Договору оренди передбачена відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов'язання у виді сплати пені за кожен день прострочення сплати орендної плати.

У зв'язку з простроченням відповідачем термінів сплати орендних платежів, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за період з 20.03.2010 року по 07.02.2011 року по кожному платежу окремо в залежності від суми та періоду прострочення, що складає 1 257,35 грн. 3% річних , 2 278,50 грн. інфляційних та 2 316,60 грн. пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних, інфляційних та пені було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юс Новітас» згідно Договору про надання правової допомоги № 1 - ДП Стар від 04.02.2013 року в сумі 1 500,00 грн., судом встановлено, що позивачем не надано доказів фактичної оплати відповідних послуг (саме за наведеним договором), акту приймання-передачі наданих послуг, крім того, позивачем не надано відомостей та доказів про те, що послуги надавались адвокатом.

Як передбачено ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Враховуючи, що позивачем не доведено, що послуги надавались адвокатом, витрати на юридичні послуги не вважаються судовими і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в матеріалах даної справи.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «СТАР» (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Миру, 10-12, код ЄДРПОУ 03344645) 15500 грн. основного боргу, 1 257,35 грн. 3% річних, 2 278,50 грн. інфляційних та 2 316,60 грн. пені та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.