Ухвала суду № 31674853, 05.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року справа №805/3541/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів:Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представника позивача Багненка А.В.(довіреність від 10.12.2012р.),

представника відповідача Алфьорової Ю.Ю.(довіреність від 22.04.2013р.),

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р.№ 0000072230 про сплату 11135,00 грн., податку на додану вартість, в тому числі, за основним платежем - 8908,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2227,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 27.08.2012 р. № 1811/15-4/36061529 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг», контрагента позивача, встановлені факти укладення позивачем нікчемного правочину, що призвело до невірного визначення від»ємного значення ПДВ, що, в свою чергу, стало наслідком заниження податкового зобов»язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Так, зокрема, позивачем до перевірки не було надано первинні документи на підтвердження транспортування матеріалів від ТОВ «Донтрансторг», яке, при цьому, відсутнє за податковою адресою, не має необхідних виробничих потужностей, крім того, правоохоронними органами порушено кримінальну справу за фіктивне підприємництво щодо створення ТОВ «Донтрансторг». Апелянт наполягає на тому, що, оскільки, зміст правочину що відбувся між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» суперечить вимогам діючого законодавства, є правові підстави для визнання такого правочину нікчемним. При цьому, посилаючись на п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, апелянт наголошує, що у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу від 04.02.2013 р. № 304 та направлення від 04.02.2013 р. № 526, виданих Макіївською ОДПІ, згідно із ст. ст. 75, 78, 82 Податкового Кодексу України з 06.02.2013 р. по 12.02.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного Макіївського науково-дослідного інституту в гірничій промисловості з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг», за результатами якої складено акт від 19.02.2013 р. №1219/22-4/00174088.

У висновках вказаного акта податковим органом зазначені порушення ч. 1ст. 203, ч. 1 - 6 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 220, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених позивачем при придбані товару, та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4,пп. 7.4.5. п7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого безпідставно сформовано податковий кредит за квітень 2010 р. по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Донтрансторг» за березень 2010 р. на суму 8908,00 грн., що призвело до заниження податку з ПДВ на вказану суму.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0000072230 про сплату позивачем ПДВ в сумі 11135,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 8908,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2227,00 грн.

Також, судом установлено, що 22.09.2009 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Донтрансторг» (продавець) укладено договір за № 506/09, відповідно до якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця товар, вказаний у специфікаціях до договору, протягом 10 днів з дати оплати рахунку. Покупець здійснює оплату у грошовій формі шляхом передплати товару в розмірі 100 % на рахунок продавця.

Між сторонами цього договору також укладено додаткову угоду від 29.12.2010 р., відповідно до якої визначено ціну договору та продовжено строк його дії.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Донтрансторг» були видані покупцю рахунок-фактура від 23.02.2010 р. № 112 із зазначенням найменування, кількості та ціни товару, податкова накладна від 01.03.2010 р. на суму 53450,05 грн., в тому числі ПДВ - 8908,34 грн. та накладна від 02.03.2010 р. № 010304, в якій зазначено про прийняття товару представником позивача-покупця ОСОБА_6 за довіреністю № 52 від 02.03.2010 р. Між сторонами договору 02.03.2010 р. підписана специфікація до договору від 22.09.2009 р. № 506/09, згідно з якою визначені найменування, кількість та ціна товару, що підлягає продажу, позивачем складені акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, що приймається (передається) в експлуатацію.

Податковий кредит було сформовано за податковою накладною, що видана ТОВ «Донтрансторг» позивачеві за № 010304 від 01.03.2010 року на суму 53450,05 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 8908,34 грн.

Апелянт наполягає на тому, що умовами договору від 22.09.2009 року не узгоджено порядок транспортування товару та не визначено, яким саме транспортом здійснювалося транспортування товару, на час перевірки у позивача були відсутні товарно-транспортні накладні або шляхові листи, в той час, як ТОВ «Донтрансторг» не знаходиться за юридичною адресою, на його балансі відсутні виробничі, складські, торгівельні, офісні та інші приміщення, до того ж, Слідчим управлінням ПМ ДПС у Донецькій області порушена кримінальна справа за фактом створення невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі підприємства ТОВ «Донтрансторг».

Обгрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції посилався на те, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Так, спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету у спірному періоді був Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Апелянт наполягає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Донтрансторг», є нікчемною та не спрямована на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, тощо.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 07 червня 2013 року.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року в адміністративній справі № 805/3541/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко