Постанова № 31673775, 30.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 р. о 12:06 Справа №2а-10291/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБА" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002002204 від 20.06.2012 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення валових витрат за 1 квартал 2012 року, заниження податку на прибуток, завищення від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки всі витрати сформовано на підставі належних первинних документів.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002002204, №0002012204 від 20.06.2012 року (а.с.155 т.1)

Ухвалами суду від 20.09.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 22.10.2012 року призначено по справі судово-економічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.05.2013 року провадження у справі поновлено з 30.05.2013 року.

В судовому засіданні, призначеному на 22.10.2012 року представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 22.10.2012 року проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

У судове засідання, призначене на 30.05.2013 року сторони не з`явились, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності з урахуванням раніше заявлених вимог та заперечень.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, враховуючи наявність в матеріалах справи заперечень відповідача, керуючись статтею 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 37594884, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м.Сімферополі (а.с.125-127,206 т.1). Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є діяльність автомобільного регулярного транспорту, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с.125, 128-133 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.06.2012 року №2349/22-8/37594884 (далі - Акт) (а.с.12-65 т.1).

За висновками акту, окрім іншого, встановлено порушення позивачем (в частині, що стосується предмету спору):

- п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.п.153.1.1 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4011 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 4011 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 2409673 грн. за 1 квартал 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 року: №0002002204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2409673 грн.; №0002012204 від 20.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5013,75 грн., у тому числі 4011,00 грн. за основним платежем та 1002,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.139-141 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача, окрім іншого (в частині що стосується предмету спору) було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ділі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996-XIV).

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судом встановлено, що у Декларації з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2012 року позивач задекларував від`ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в розмірі «-» 2409 673,00 грн. (ряд.01-04 Декларації ряд.07) (зв.бік.а.с.199 т.1).

На думку податкових органів, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності, який мав задекларувати позивач за вказаний період, мав складати 19100,00 грн.

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 5013,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4011,00 грн. і за штрафними санкціями в сумі 1002,75 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 20.06.2012 року №0002012204 та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2409673 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 20.06.2012 року №0002002204 у зв'язку з висновками перевірки про завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2012 року у загальній сумі 2428773 грн. (232762 грн.+2196011 грн.) у т.ч.:

- рядок 06.2 Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року (далі - Декларація) "Інші витрати - витрати на збут" у сумі 232762 грн.

- рядок 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст.53 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" у сумі 2196011 грн.

В результаті перевірки по рядку 07 Декларації "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (ряд.01-ряд.04 декларації)" за 1 кв.2012 року було зменшено задеклароване позивачем від'ємне значення у сумі 2409673 грн. і донараховано позитивне значення у сумі 19100 грн., таким чином сума податку на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет у 1 кв. 2012 року, на думку податкових органів, склала 4011 грн. (19100 грн.*21%).

Судом встановлено, що у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року позивач по рядку 06.2 Декларації "Інші витрати - витрати на збут" задекларував 244844,00грн. (а.с.199 т.1) у тому числі: 227500 грн.+1256,33 грн.+250,00 грн.+505,05 грн.+232,57 грн.+10969,22 грн.+4131,02 грн., де:

- витрати на рекламні послуги надані ТОВ "Атлант СВ", у 1 кв. 2012 року, у сумі 227500 грн. без ПДВ;

- витрати на друкарські послуги надані ТОВ "ДІАМАНТ ПЛЮС", у 1 кв. 2012 року, у сумі 1256,33 грн. без ПДВ;

- витрати на послуги по акредитації у митниці надані ТОВ "Кримторгсервіс", у лютому 2012 року, у сумі 250,00 грн. без ПДВ;

- витрати на телекомунікаційні послуги, які були надані ПрАТ "МТС Україна", у січні-лютому 2012 року у сумі 505,05 грн. без податків;

- витрати, пов'язанні з реалізацією автомобіля, понесені підзвітною особою 23.01.2012 року, у сумі 232,57 грн.;

- витрати на оплату праці працівників відділу логістики, у 1 кв. 2012 року, у сумі 10969,22 грн.

- витрати на нарахований єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівників відділу логістики, у сумі 4131,02 грн.

В результаті перевірки витрати, задекларовані позивачем по ряд. 06.2 Декларації за 1 кв. 2012 року у сумі 244844 грн., були зменшені на 232762 грн. Оскільки Актом перевірки не визначено які саме витрати були зняті в ході перевірки по зазначеному рядку, то суд робить висновок, що до задекларованої суми витрат 244844 грн. входить і сума 232762,00 грн. та досліджує правомірність формування витрат у сумі 244844 грн. в цілому.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено послуги з розміщення рекламних відео-роликів у сумі 227500 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України (зі змінами і доповненнями) до складу інших витрат включаються: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів"

Між позивачем та ТОВ "Атлант СВ" (Виконавець) 01.09.2011 року укладено договір про розміщення реклами на радіо і телебаченні №01/09-11 (а.с.66 т.1), відповідно до якого Виконавець зобов'язується розмістити на каналі (радіо і ТБ) рекламні матеріали на умовах і в строки, передбачені дійсним Договором і Додатками до нього (далі - рекламні послуги), а Замовник своєчасно оплатити рекламні послуги та підписати відповідні Акти наданих послуг.

Додатками до договору визначено назву каналу, на якому розміщено рекламу, період розміщення та вартість послуги, яка складає 780000 грн., у т.ч. 130000 грн. ПДВ (а.с.71-78 т.1).

У 1 кварталі 2012 року контрагентом виставлено відповідні рахунки на суму 273000 грн., у т.ч.45500 грн. ПДВ.

Виконання договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт на суму 273000 грн., у т.ч. ПДВ 45500 грн., сума без ПДВ складає 227500 грн., зокрема: №ОУ-0000002 від 31.01.2012 року, №ОУ-0000006 від 29.02.2012 року, ОУ-0000009 від 31.03.2012 року (а.с.86-91 т.1).

Оплата рекламних послуг позивачем за договором підтверджується відповідними розрахунковими документами, зокрема платіжними дорученнями №717,718 від 27.03.2012 року, №765 від 03.04.2012 року, №775,781 від 04.04.2012 року на загальну суму 328500,00 грн., у тому числі 54750,00 грн. ПДВ, сума без ПДВ склала 273750,00 грн. (а.с.220-224 т.1).

Судом встановлено та підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи, що вартість виконаних робіт у 1 кварталі 2012 року у сумі 227500 грн. без ПДВ, яка визначена актами виконаних робіт, була сплачена позивачем у складі суми 273750 грн. без ПДВ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що послуги з розміщення рекламних відео-роликів в ефірі телеканалу "АТР", надані ТОВ "Атлант СВ" у 1 кварталі 2012 року у сумі 227500 грн. без ПДВ правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено друкарські послуги у сумі 1256,33 грн. без ПДВ.

Надання ТОВ "ДІАМАНТ ПЛЮС" позивачу друкарських послуг з печатки рекламних наліпок на автомобілі у 1 кварталі 2012 року у сумі 1256,33 грн. без ПДВ підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: від 31.01.2012 року №ОУ-0000055, №ОУ-0000057, №ОУ-0000056 (а.с.79-81 т.1).

Оплата друкарських послуг позивачем підтверджується відповідними розрахунковими документами, зокрема платіжним дорученням №109 від 19.01.2012 року на суму 1507,60 грн., у т.ч.251,27 грн. ПДВ (а.с.2 т.2).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що друкарські послуги з печатки рекламних наліпок на автомобілі позивача, надані ТОВ "ДІАМАНТ ПЛЮС" у 1 кварталі 2012 року у сумі 1256,33 грн. без ПДВ, правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року на підставі п.«г» п.п.138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено послуги по акредитації у митниці у сумі 250,00 грн. без ПДВ.

Надання позивачу послуг по акредитації у митниці (відкриття облікової картки) ТОВ "Кримторгсервіс" (Виконавець) у сумі 300 грн., у т. 50,00 грн. ПДВ підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 07.02.2012 року №49 (а.с.96 т.1).

Оплата послуг по акредитації у митниці позивачем по рахунку, виписаному ТОВ "Кримторгсервіс" (а.с.95 т.1) підтверджується відповідними розрахунковими документами, зокрема платіжним дорученням від 08.02.2012 року № 254 на суму 300,00 грн., у т.ч. 50,00 грн. ПДВ, сума без ПДВ 250,00 грн. (а.с.3 т.2).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що послуги по акредитації у митниці, надані ТОВ "Кримторгсервіс" у 1 кварталі 2012 року у сумі 250,00 грн. без ПДВ, правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено телекомунікаційні послуги, наданні ПрАТ "МТС Україна" з січня по лютий 2012 року у сумі 505,05 грн. без урахування оподаткування.

Отримання в період з січня по лютий 2012 року позивачем від ПрАТ "МТС Україна" телекомунікаційних послуг підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги і деталізованою інформацією про розрахунки за телекомунікаційні послуги, у загальній сумі 3580,24 грн., сума без податків 2808,03 грн. До складу цієї суми входить сума за телефонні розмови працівників відділу збуту у загальні сумі 505,05 грн. без податків, у т.ч.: Абдулаєвої Аліє за січень 2012 року в сумі 279,60 грн.,за лютий 2012 року у сумі 224,07 грн., Куртмулаєв Сейран в сумі 1,38грн. (а.с.229-238 т.1).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що телекомунікаційні послуги, надані ПрАТ "МТС Україна" з січня по лютий 2012 року у сумі 505,05 грн. без податків правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено витрати, понесені посадовою особою позивача, пов'язані з реалізацією автомобіля (зняття з обліку у ДАІ та постановка на тимчасовий облік) у сумі 232,57 грн.

Здійснення позивачем витрат по реалізації автомобіля (зняття з обліку у ДАІ та постановка на тимчасовий облік) на суму 232,57 грн. підтверджується звітом директора по експлуатації ТОВ "АРАБА" Глебко О.О. від 23.01.2012 року № 535 (а.с.107 т.1), квитанціями банку від 21.01.2012 року №041N030087, №041N030088, №041N030089, №041N030090 (а.с.108-111 т.1).

Операція з отримання цих послуг відображена у бухгалтерському обліку позивача - журналі - ордері за рахунком 93 "Витрати на збут", наступною проводкою: Кт 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" - Дт 93 "Витрати на збут" (а.с.251 т.1).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені посадовою особою ТОВ "АРАБА", пов'язанні з реалізацією автомобілю в сумі 232,57 грн. правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат на збут у 1 кварталі 2012 року позивачем включено витрати на оплату праці працівників відділу логістики у загальній сумі 15101,24 грн. у т.ч. нарахована заробітна плата сумі 10969,22 грн. та нарахований єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у сумі 4132,02 грн.

Відповідно до п."в" п.п.138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України (зі змінами і доповненнями) до складу інших витрат включаються: в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Згідно з наказами (розпорядженнями) про приймання на роботу, у складі працівників відділу логістики позивача значаться двоє осіб, а саме: з 01.06.2011 року Абдулаєва Аліє Махмудовна - старший менеджер по логістиці, з 04.10.2011 року Курмуллаєв Сейран Ризаєвич - менеджер по логістиці (а.с.207, 208 т.1).

Операція з нарахування оплати праці цим працівникам за січень, лютий, березень в сумі 15101,24 грн. у т.ч. нарахована заробітна плата у сумі 10969,22 грн. та нарахований ЄСВ у сумі 4132,02 грн. відображена у бухгалтерському обліку позивача - журналі - ордері за рахунком 93 "Витрати на збут" (а.с.252 т.1).

Розрахунки відображено на підставі розрахунково-платіжних відомостей (а.с.104,105,106 т.1).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати на оплату праці працівників відділу логістики у загальній сумі 15101,24 грн. у т.ч. нарахована заробітна плата сумі 10969,22 грн. та нарахований єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у сумі 4132,02 грн. правомірно віднесені позивачем до складу витрат на збут, валових витрат у 1 кварталі 2012 року, що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, сума витрат на збут згідно документів первинного бухгалтерського обліку (договори, акти приймання-здачі виконаних робіт, розрахунково-платіжні відомості та авансовий звіт) і документів аналітичного бухгалтерського обліку (журнали-ордери) позивача за 1 кв. 2012 року, яка відображена в рядку 06.2 "Інші витрати - витрати на збут" склала 244844,19 грн.(227500,00 грн.+1256,33 грн.+250,00 грн.+505,05 грн.+232,57 грн.+10969,22 грн.+4131,02 грн.).

Усі первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону №996-XIV - в них вказані дати їх складання, дані про номенклатуру, кількість, ціну та вартість послуг, підписи посадових осіб про приймання виконаних робіт.

Отже, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем витрат по рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року "Інші витрати - витрати на збут" у сумі 232762 грн. та ,відповідно, валових витрат за 1 квартал 2012 року, а включення позивачем до складу витрат на збут вищезазначених витрат в сумі 244844 грн. відповідає нормам чинного законодавства та підтверджується документально.

Судом встановлено, що у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року позивач по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" задекларував 2196011 грн. (а.с.199 т.1), у тому числі: 2283000,00 грн.+1512,96 грн. + 6379,04 грн. - 94881,71 грн., де:

- втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2283000,00 грн.;

- втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 1512,96 грн.;

- втрати від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 6379,04 грн.;

- доходи, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на суму дебіторської заборгованості у сумі 94881,71 грн.

В результаті перевірки витрати, задекларовані позивачем по ряд. 06.4.12 Декларації за 1 кв. 2012 року у сумі 2196011 грн., були зменшені на 2196011 грн., як витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" у 1 кварталі 2012 року позивачем включено втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2283000,00 грн.

Між позивачем (позичальник) та ТОВ "КВИНГРУП" (позичкодавець) було укладено договір займу від 01.08.2011 року №ДЗ-08/11, згідно якого позикодавець зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти (позика) у сумі 100000000,00 (сто мільйонів) російських рублів для поповнення оборотних коштів, які позичальник зобов'язується повернути у строк до 31 липня 2012 року "Дата погашення займу" та виплатити проценти у розмірі 9 (Дев'ять) процентів річних за користування грошовими коштами (сплачуються щомісячно в останній робочий день кожного місяця) відповідно до умов, обумовлених у Договорі. Видача позики здійснюється у безготівковому порядку на рахунок (а.с.239-240 т.1).

Головним управлінням НБУ в АР Крим надане реєстраційне свідоцтво від 12.08.11 року №886 (вих. №09-037/4720 від 12.08.11 року), про що зазначено в акті перевірки, яке свідчить про реєстрацію договору позики №ДЗ-08/11 від 01.08.11 року з ТОВ "КВИНГРУП" (Росія), що передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученою від нього позикою в іноземній валюті у сумі 100000000,00 руб. РФ на термін до 31.07.2012 року зі сплатою 9 % річних. Уповноважений обслуговуючий банк ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005 (а.с.241-244 т.1).

Також в акті перевірки зазначено про факт надходження позики від нерезидента 16.08.11 року у сумі 100000000,00 руб. РФ (еквівалент 27622000,00 грн.) яка зарахована на поточний рахунок в іноземній валюті №260013269550100/643, відкритий у АТ "УкрСиббанк". Погашення позики не встановлено.

Згідно зі ст.5 Закону №996-XIV підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України, тобто бухгалтерський облік ведеться виключно у національній валюті України (гривні), а згідно з вищезазначеним Договором позика була надана у руб. РФ.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України N193 від 10.08.2000 року, зареєстрованоговМіністерствіЮстиціїУкраїни17серпня2000року за N515/4736 (із змінами та доповненнями) визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Отже, сума заборгованості в іноземній валюті підлягає перерахуванню у "гривневу" заборгованість за поточним обмінним курсом НБУ, а різниця, що виникла в результаті перерахування балансової вартості валюти включається до складу валових доходів (витрат) підприємства.

Судом встановлено, що позивач щомісячно здійснював перерахунок заборгованості по кредиту в іноземній валюті за зазначеним договором, відображав у бухгалтерському обліку суми курсових різниць на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти, внаслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 2283000,00 грн. (2635000,00 грн .- 352000,00 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку ТОВ "АРАБА" за 1 кв. 2012 року - журналом ордером за рахунком 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Витрати від операційної курсової різниці" (а.с.251 т.1).

Зокрема, у січні 2012 року позивачем відображено 1359000,00 грн., у лютому 1276000,00 грн. втрат від операційної курсової різниці на тіло непогашеної позики, які віднесені до складу валових витрат, а у березні 2012 року відображено доходи від операційної курсової різниці на тіло непогашеної позики, які віднесені до складу валових доходів в сумі 352000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 1 квартал 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2283000,00 грн., висновки податкових органів щодо не відображення у аналітичному бухгалтерському обліку позивачем перерахунку заборгованості за позикою повністю спростовуються матеріалами справи та висновком проведеної судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" у 1 кварталі 2012 року позивачем включено втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 1512,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості, в наслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 1512,96 грн. (5 633,49 грн. - 4120,53 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 1 кв. 2012 року - журналом ордером за рахунком 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Витрати від операційної курсової різниці" (а.с.251 т.1).

Зокрема, сума витрат від операційної курсової різниці при перерахунку кредиторської заборгованості в іноземній валюті станом на 31.03.2012 року склала 1512,96 грн. (5 633,49 грн.- 4 120,53 грн.), а саме: втрати від операційної курсової різниці при перерахунку кредиторської заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових витрат у 1-му кварталі 2012 року відображені в сумі 775,72 грн., доходи від операційної курсової різниці по кредиторській заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових доходів у 1-му кварталі 2012 року у сумі 197,86 грн., позитивне значення при перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті віднесено до складу валових доходів у 1-му кварталі 2012 року у сумі 197,86 грн., від'ємне значення при перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті віднесено до складу валових витрат в сумі 4857,77 грн.

Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 1 квартал 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 1512,96 грн., що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Судом встановлено, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" у 1 кварталі 2012 року позивачем включено втрати від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 6379,04 грн. (а.с.199-200).

З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць при купівлі-продажу валюти, в наслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 6379,04 грн. (6 042 864,99 грн.- 6 036 485,95 грн.), що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку в іноземній валюті, та документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 1 кв. 2012 року - журналами ордерами за рахунками 711 та 942 (а.с.253,254 т.1).

Зокрема, сума витрат від курсової різниці при купівлі-продажу валюти станом на 31.03.2012 року склала 6379,04 (6042 864,99 грн. - 6036 485,95 грн.), а саме: сума витрат від продажу іноземної валюти віднесена на собівартість реалізованої валюти у січні 2012 року в розмірі 1042 549,48 грн., у лютому 2012 року у розмірі 2126666,58 грн., у березні 2012 року в розмірі - 2848 862,28 грн.; отримана від продажу валюти гривня віднесена до складу доходів від реалізації іноземної валюти у січні 2012 року в сумі 1053988,00 грн., у лютому 2012 року у розмірі 2129649,91 грн., у березні 2012 року у розмірі 2852848,04 грн.; різниця між балансовою вартістю і валютним курсом НБУ при покупці валюти віднесена до складу витрат у січні 2012 року в сумі 16449,23 грн., у березні 2012 року в сумі 8337,42 грн.

Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 1 квартал 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст. 153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" втрати від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 6379,04 грн., що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Крім того, судом встановлено, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць, що виникли при перерахунку дебіторської заборгованості в іноземній валюті, в наслідок чого до складу доходів від операційної курсової різниці було віднесено 94881,71 грн. (99786,56 грн. - 4904,85 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 1 кв. 2012 року - журналами проводок за рахунком 945.

Зокрема, "сума доходів від операційної курсової різниці при перерахунку дебіторської заборгованості по розрахункам з іноземними покупцями в іноземній валюті станом на 31.03.2012 року склала 94881,71 (99786,56 грн. - 4904,85 грн.), а саме: втрати від операційної курсової різниці при перерахунку дебіторської заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових витрат у січні 2012 року склали 2 471,40 грн., у лютому 2012 року 2300,64 грн., у березні 2012 року склали 132,81 грн.; доходи від операційної курсової різниці при перерахунку дебіторської заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових доходів у січні 2012 року в сумі 49 379,86 грн., у лютому 2012 року в сумі 50 406,70 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума втрат від операційної курсової різниці при перерахунку балансової вартості валюти, згідно документів первинного бухгалтерського обліку (договори, банківські виписки з поточного рахунку) і документів аналітичного бухгалтерського обліку (журнали-ордери, журнали проводок) позивача за 1 кв. 2012 року, яка відображена в рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст.153 розділ ІІІ ПК України" склала 2196010 грн. (2283000,00 грн.+1512,96 грн. + 6379,04 грн. - 94881,71 грн.).

Усі первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону №996-XIV - в них вказані дати їх складання, дані про номенклатуру, кількість, ціну та вартість послуг, підписи посадових осіб про приймання виконаних робіт.

Отже, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст.153 розділ ІІІ ПК України" склала 2196010 грн. та ,відповідно, валових витрат за 1 квартал 2012 року, а включення позивачем до складу від'ємного значення курсових різниць вищезазначених витрат відповідає нормам чинного законодавства та підтверджується документально.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність віднесення позивачем до складу витрат за 1 квартал 2012 року, суму, що була знята в ході перевірки у розмірі 2428773 грн. (232762 грн.+2 196 011 грн.), в т.ч.: - ряд. 06.2 Декларації "Інші витрати - витрати на збут" у сумі 232762 грн. - ряд. 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно ст.153 розділ ІІІ Податкового Кодексу України" у сумі 2196011 грн., висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток за 1 кв. 2012 року у сумі 4011 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2012 року у сумі 2409673 грн. спростовуються документами первинного і аналітичного бухгалтерського обліку позивача та не підтверджуються висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано належних та допустимих доказів щодо заниження позивачем витрат, в сумі 2428773 грн., заниження податку на прибуток за 1 кв. 2012 року у сумі 4011 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2012 року у сумі 2409673 грн.

Позивач при проведенні господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, з урахуванням висновку проведеної у справі судово-економічної експертизи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року у сумі 4011 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 2409673 грн. за 1 квартал 2012 року.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні від 20.06.2012 року №0002012204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 20.06.2012 року: №0002012204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5013,75 грн., у тому числі 4011,00 грн. за основним платежем та 1002,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002002204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2409673 грн. визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 30.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 03.06.2013 року.

Керуючись статтями 94,158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002012204 від 20.06.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5013,75 грн., у тому числі 4011,00 грн. за основним платежем та 1002,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002002204 від 20.06.2012 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2409673 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.