Постанова № 31672402, 27.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 р. Справа № 804/5853/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: від позивача від відповідача Гончаренко І.Б. Коваленко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка»» звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області державної податкової служби та просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за грудень 2012р. за результатами якої складено довідку № 196/226/30443501 від 04.03.2013р.;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за грудень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки № 196/226/30443501 від 04.03.2013 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за грудень 2012 року;

- зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за грудень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було здійснено коригування показників податкової звітності позивача сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, відображених позивачем у податкових деклараціях за грудень 2012 року в електронній базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі довідки № 196/226/30443501 від 04.03.2013 року щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за грудень 2012р.Позивач вважає такі дії податкової інспекції протиправними, оскільки вони вчинені з порушенням вимог п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та Порядку проведення органами ДПС зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. № 1232. Так, позивач вказує на те, що зустрічна звірка може бути проведена за двох умов, а саме: якщо є сумніви стосовно факту здійснення господарських операцій, або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. Однак податковою інспекцією було направлено запит у зв'язку з проведенням ряду заходів щодо відпрацювання міжрегіональних списків платників - утворювачів схемного кредиту: ймовірних «податкових ям» «транзитерів»та «вигодонабувачів», що не являється підставою для проведення зустрічної звірки за обставин, визначених п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України. Також позивач не погоджується і з висновками, викладеними у довідці щодо визнання безтоварними операції з ТОВ «Новий град», ТОВ «Балатон», ТОВ «Зелмер Україна» посилаючись на те, що реальність господарських операцій у спірний період з зазначеними контрагентами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, які не суперечать ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки жодного посилання на встановлення порушень позивачем вимог вказаних норм довідка не містить, а тому позивач вважає, висновки відповідача є не доведеними та такими, що не відповідають дійсності. Окрім того, позивач зазначає у позові і про те, що довідка про результати проведеної звірки не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників згідно Методичних рекомендацій № 266, а тому вважає, що відповідач безпідставно проведено коригування показників податкової звітності з ПДВ позивача у податковій декларації за грудень 2012р. в автоматизованій системі співставлення згідно вищевказаної довідки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що за результатами звірки позивача не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами постачальниками за грудень 2012р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій позивачем по ланцюгу постачання за грудень 2012р. з контрагентами-покупцями. За викладеного податкова інспекція вважає висновки, викладені у довідці законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «АБВ-Техніка» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м.Дніпропетровська 15.06.1999р., перебуває на обліку у Дніпропетровській МДПІ з 17.06.1999р. та є платником податку на додану вартість з 17.06.1999р. про що свідчать копія статуту позивача, довідка про взяття на облік, копія довідки статистики та копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.15-31)

04.03.2013р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено зустрічну звірку позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податкв за грудень 2012р. та складено довідку № 196/226/30443501 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «АБВ-Техніка» за висновками якої встановлено, що за результатами звірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами постачальниками за листопад 2012р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ «АБВ-Техніка» по ланцюгу постачання за грудень 2012 року з контрагентами-покупцями(а.с.32-50).

Також, зі змісту вказаного акту вбачається, що звірка проводилась на підставі службового посвідчення та згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України (а.с.38).

Згідно наданої відповідачем 16.04.2013р. відповіді на лист позивача за №6899/10/22.6-12 податковим органом здійснено коригування показників податкової звітності за вказаний період на підставі довідки №196/226/30443501 від 04.03.2013р. , що знайшло своє відображення в «системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(а.с.51-52).

Зазначений факт коригування податкової звітності показників ТОВ «АБВ-Техніка» податковою інспекцією на підставі довідки №196/226/30443501 від 04.03.2013р. був підтверджений і представником відповідача в судовому засіданні.

Однак, суд приходить о висновку по те, що такі дії відповідача щодо коригування податковим органом податкової звітності позивача в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за грудень 2012р., які відбулися на підставі довідки від 04.03.2013р. № 196/226/30443501 є такими, що вчинені не у спосіб визначений чинним податковим законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських документів та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності до п.1, п.2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р № 1232 (далі - Порядок № 1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податного кредиту та податкових зобов'язань.

Таким чином, з аналізу вищенаведених положень діючого податкового законодавства можна прийти до висновку про те, що податкове законодавство надає повноваження податковим органам проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання за двох умов, а саме:

- якщо під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій суб'єктом господарювання;

- якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Зі змісту листа податкової інспекції від 21.02.2013р. видно, що податковий орган просив надати пояснення та їх документальні підтвердження щодо формування податкового кредиту у грудні 2012р. у зв'язку з проведенням ряду заходів щодо відпрацювання міжрегіональних списків платників - утворювачів схемного кредиту: ймовірних «податкових ям», «транзитерів» та вигодо набувачів»(а.с.32-33).

Зі змісту довідки № 196/226/30443501 від 04.03.2013р. видно, що зустрічна звірка проведена на підставі службового посвідчення серії УДН №017561 на виконання наказу ДПС України від 23.04.2012р. № 329/дск «Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки» згідно із п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України(а.с.38).

Тобто, ні лист відповідача від 21.02.2013р. про надання документального підтвердження формування податкового кредиту у грудні 2012р., ні вказана довідка №196/226/30443501 не містить жодної з двох вищенаведених підстав необхідних для проведення зустрічної звірки, а зазначено, що зустрічна звірка проводиться на підставі службового посвідчення УДН №017561 та згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, що суперечить п.2 Порядку № 1232.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості підстав для проведення зустрічної звірки податковим органом ні у вищевказаному листі, ні у довідці не наведено, ні у ході судового засідання розгляду справи відповідних доказів щодо наявності у податкового органу сумнівів стосовно факту здійснення операцій позивачем або існування розбіжностей, задекларованих ним у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2012 року не надано.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин, суд приходить до висновку, що дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «АБВ-Техніка» та складання за її результатами довідки є протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог Податкового кодексу України, Порядку № 1232.

Також, предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії відповідача вчинені на підставі довідки від 04.03.2013р. № 196/226/30443501 по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування у вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за грудень 2012 року на підставі довідки №196/226/30443501 від 04.03.2013р. підтверджується наданою відповідачем копією відповіді на звернення позивача від 16.04.2013р. за № 6899/10/22.6-12, а також і підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі довідки про проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Деталізованій базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей уз урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій щодо проведення зустрічної звірки та складання довідки за результатами зустрічної звірки 04.03.2013р., а також дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі довідки від 04.03.2013р. задекларованих позивачем за грудень 2012 року.

Щодо посилань відповідача про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій позивачем по ланцюгу постачання за грудень 2012 року з контрагентами покупцями слід зазначити наступне.

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Новий град», ТОВ «Балатон», ТОВ «Зелмер Україна» надані копії первинних бухгалтерських документів, які були досліджені судом а саме: копії договорів купівлі-продажу, додаткових угод до них, видаткових та податкових накладних, акти звіряння розрахунків, товарно-транспортні накладні за грудень 2012 року, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні були прийняті податковою інспекцією та не визивають у суду сумнівів у їх достовірності та реальності здійснення господарських операцій за вказаними перинними бухгалтерськими документами (а.с.64-152).

З огляду на досліджені судом первинні бухгалтерські документи, в тому числі і товарно-транспортні накладні, суд приходить до висновку про те, що з урахуванням наявності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій, висновки податкового інспектора про безтоварність операцій та відсутності фактів транспортування товару є безпідставними та спростовуються вищевказаними документами. Окрім того, слід зазначити, що жодною нормою матеріального права не передбачено обов'язкового складання товарно-транспортних накладних за договорами купівлі-продажу чи поставки товару, а тому не може бути безумовною підставою для висновків перевіряючим про безтоварність операції без складання товарно-транспортної накладної.

За таких обставин судом враховується те, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є єдиними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та відсутність вказаних документів не є підставою для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів.

Не можуть бути прийняті і твердження відповідача про те, що не встановлено фактів начебто отриманих послуг у господарській діяльності підприємства, а також не встановлено економічної доцільності пересування товару, оскільки жодними доказами такі доводи відповідача у довідці та у ході судового розгляду справи не підтверджені.

За викладеного, суд приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за період - грудень 2012 року.

За нормами ст.ст. 8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного, слід стягнути Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп. понесені позивачем згідно квитанції № ПН41336к від 24.04.2013р.(а.с.13) з урахуванням вимог ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за грудень 2012р. за результатами якої складено довідку № 196/226/30443501 від 04.03.2013р.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за грудень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки № 196/226/30443501 від 04.103.2013 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за грудень 2012 року.

Зобов'язати Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за грудень 2012 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» (52030, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Кіровське, вул. Свердлова, буд. 46, п/р № 26000010000173 в ПАТ «ІнтерКредитБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 307424)- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.(тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.06.2013р.

Суддя С.О. Конєва