Рішення № 31671973, 29.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/55/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1327/13

за позовом: відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (40003, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 2)

до відповідача: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

про стягнення 43 117,28 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Литвиненко С.В., довіреність від 02.01.2013р. № 79

від відповідача: Балацький Я.А., довіреність від 28.03.2013р. № 595

СУТЬ СПОРУ:

16.04.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" про стягнення з відповідача 42 386,12 грн., з яких: сума основного боргу - 38 016,00 грн., пеня - 796,77 грн., 2 661,12 грн. - штраф, 159,35 грн. - 3% річних та 78,48 грн. - інфляції.

Ухвалою від 16.04.2013р. судом порушено провадження у справі № 908/1327/13-г, судове засідання призначено на 16.05.2013р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду справи.

В судовому засіданні 16.05.2013р. оголошено перерву до 29.05.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 29.05.2013р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

14.05.2013р. позивачем надана суду заява від 07.05.2013р. № 1196/юб про збільшення розміру позовних вимог в якій позивач вказує, що станом на 07.05.2013 відповідач не сплатив суму основного боргу і як наслідок період прострочення заборгованості зріс до 128 днів, тому позивачем донараховано суму штрафних санкцій за період з 30.03.2013р. по 07.05.2013р. Просить суд стягнути з відповідача 43 117,28 грн., в т. ч. основна сума заборгованості - 38 016,00 грн., штрафні санкції - 5 101,28 грн. (розрахунок суми додається).

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом оскільки подана заявником в порядку, передбаченому вимогами ст. 22 ГПК України.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та пояснив, що 30.12.2011р. між сторонами укладений договір № 5956 щодо надання технічної допомоги при ремонті насосного обладнання. 30.11.2012р. сторонами підписаний Акт здачі-приймання наданих послуг № 4543, в якому зазначено що вартість наданих послуг складає 38 016,00 грн. Відповідач за надання технічної допомоги при ремонті насосного обладнання не розрахувався, внаслідок чого сума основного боргу становить 38 016,00 грн. В зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної суми, позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 41 711,72 грн. грн., в т.ч. основна сума заборгованості - 38 016,00 грн., штрафні санкції - 3 695,72 грн. У відповіді на претензію відповідачем визнано факт наявності суми основного боргу. Проте борг не сплачено. Так як позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, то відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в сумі 1 999,75 грн. за період з 31.12.2012р. по 07.05.2013р., а за прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості - 2 661,12 грн. Крім того відповідачу нараховано 40,46 грн. - інфляції за період з 31.12.2012р. по 30.04.2013р. та 3% річних в сумі 399,95 грн. за період з 31.12.2012р. по 07.05.2013р. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що при нарахуванні штрафних санкцій позивач безпідставно посилається на застосування ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України оскільки предметом спо ру є грошове зобов'язання відповідача щодо оплати вартості наданих послуг за до говором. Крім того, позивач безпідставно застосовує індекс інфляції за 1 день 31.12.2012р., до того ж розмір застосованих індексів інфляції не підтверджено офіційним до кументом. Отже, позивач безпідставно заявляє вимоги щодо нарахування та сплати штрафних санкцій за договором № 5956 від 30.12.2011р. про надання пос луг ВП «Запорізька АЕС», що призвело до необґрунтованого визначення загальної суми позовних вимог та розміру витрат зі сплати судового збору. Просить суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник) ВП «Запорізька АЕС» та відкритим акціонерним товариством «Науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування» (Виконавець), за умовами якого (1.1.) Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику наступні послуги консультаційного характеру: «Надання технічної допомоги при виконанні ремонту насосного обладнання».

Відповідно п. 2.1. договору, вартість послуг згідно з цим договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору) та Кошторисом вартості послуг (Додаток № 3 до договору) і становить: 41 667,00 грн., крім того ПДВ 8 333.40 грн., разом: 50 000,40 грн.

Оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 2.2.).

Згідно п. 3.1. договору, строк надання послуг за договором: початок січень 2012р., закінчення - листопад 2012 р.

Розділом 4 договору сторони узгодили, що по завершенню надання послуг Виконавець оформляє Технічний звіт про фактично зроблені послуги, який є підставою для оформлення акту здачі - приймання наданих послуг. Після оформлення Технічного звіту Виконавець протягом трьох календарних днів надає змовникові для розгляду й належного оформлення Акт здачі-приймання наданих послуг у трьох екземплярах. Замовник протягом 10 робочих днів із дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний відправити Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання наданих послуг.

Матеріали справи свідчать, що Акт здачі-приймання наданих послуг № 4543 підписано та скріплено печатками позивача та відповідача 30.11.2012р., в якому зазначено що вартість наданих послуг за договором складає 38 016,00 грн.

В зв'язку з несплатою ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» зазначеної суми, позивач (лист від 21.02.2012р. № 513/ЮБ) звернувся до відповідача з претензією на суму 41 711,72 грн. грн., в т.ч. основний борг - 38 016,00 грн., штрафні санкції - 3 695,72 грн.

У відповіді на претензію Відповідачем (лист від 22.03.2013р. № 28-24/6977) визнано факт наявності основної суми заборгованості за Договором № 5956 від 30.12.2011р., що складає 38 016,00 грн., та повідомлено що зазначена сума включена до заявки в ДП НАЕК «Енергоатом».

Проте, відповідач зазначену вище суму не сплатив.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, здійснив обумовлені договором роботи, про що оформлений відповідний Акт здачі-приймання робіт, який без зауважень підписаний сторонами та скріплений печатками.

Однак, в порушення умов договору, відповідач в установлений термін після підписання цього акту оплату виконаних робіт не здійснив.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 5956 від 20.10.2011р. складає 38 016,00 грн., про що свідчать матеріали справи.

На час розгляду справи в суді відповідач доказів належного виконання зобов'язання і перерахування заборгованості за договором в сумі 38 016,00 грн. суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 016,00 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть, відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

За порушення строків надання послуг по Договору Виконавець зобов'язаний сплатити Замовнику за весь час прострочення пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, по яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення надання послуг понад тридцять днів, Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором (п. 5.2.).

Позивачем заявлено до стягнення пеня в сумі 1 999,75 грн. за період з 31.12.2012р. по 07.05.2013р. та 2 661,12 грн. штрафу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 999,75 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано штраф в розмірі 7% від зазначеної вартості за договором суми в розмірі 2 661,12 грн., оскільки це не суперечить п. 5.2. договору та діючому законодавству.

Твердження відповідача стосовно того, що при нарахуванні штрафних санкцій позивач безпідставно посилається на застосування ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки зазначена норма не містить жодних обмежень щодо зобов'язань, стосовно яких можливе застосування визначених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафних санкцій.

Оскільки і відповідач, і позивач згідно з документами, які посвідчують правовий статус підприємств є суб'єктами господарювання державного сектора економіки, то позивач правомірно на підставі абз.3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу штрафні санкції.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 40,46 грн. за період 31.12.2012р та з 01.01.2013р. по 30.04.2013р.

Вимоги в частині стягнення інфляції суд задовольняє частково в розмірі 37,94 грн. за період з 01.01.2013р. по 30.04.2013р., оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходя чи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а де фляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відпо відного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачу ється з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Проте, позивач безпідставно застосовує індекс інфляції за 1 день 31.12.2012р., внаслідок чого суд цій частині в позові відмовляє.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 399,95 грн. за період з 31.12.2012р. по 07.05.2013р. є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі в сумі 1 720,40 грн. відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, р/р 260002673 в Запорізькій обласній дирекції АТ "Райфайзен Банк Аваль", м. Енергодар, МФО 3113827, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (40003, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 2, п/р 26003040261601 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 313399, код ЄДРПОУ 00220477) - 38 016 (тридцять вісім тисяч шістнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 75 коп. пені, 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 12 коп. штрафу, 37 (тридцять сім) грн. 94 коп. інфляції, 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. - 3% річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 04.06.2013 р.