Рішення № 31671532, 03.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2929/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 65; код ЄДРПОУ - 30115243)

до приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дудки Сергія Володимировича (Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок № 27, квартира № 29)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 284,51 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Колесник О.В., який діє на підставі довіреності № ГО-12/333 від 17.12.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 284,51 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземного транспорту № ДТЗ/21 від 27.05.2011; заяву Солодкого Р.В. про настання події КАСКО від 05.12.2011; протокол огляду транпортного засобу від 06.12.2011; рахунок-фактуру № САМ0010014 від 07.12.2011; заяву Солодкого Р.В. на виплату страхового відшкодування від 07.12.2011; страховий акт б/н від 12.12.2011; розрахунок суми страхового відшкодування від 12.12.2011; платіжне доручення № 10731 від 13.12.2011; постанову Селидівського міського суду міста Донецької області у справі № 3-7-2012 від 11.01.2012 стосовно Дудки С.В. за статтею 124 КУпАП; заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за № Г.08.0.0/138 від 12.03.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статями 4, 6, 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статями 22, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дудку Сергія Володимировича;

- витребувано з Селидівського міського суду міста Донецької області засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-7-2012 стосовно Дудки Сергія Володимировича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак 062-85 ЕВ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (01.12.2011).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 25 квітня 2012 року.

Представник позивача Колесник О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Згідно приписів абзацу третього пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідно інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання потового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві і співпадає з даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом.

Наявні в матеріалах справи поштові повернення містять відмітку про те, що організація відповідача вибула.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в пункту 3.9.1 постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року, таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дудка С.В. на виконання вимог ухвали суду від 25 квітня 2013 року не надав будь-яких письмових пояснень щодо обставин справи.

Суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

27 травня 2011 року між АТ «Страхова група «ТАС» (далі по тексту - страховик або позивач) та Солодким Романом Вікторовичем (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ДТЗ/21 (далі по тексту - Договір страхування), згідно з умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси Солодкого Р.В., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Ford Focus» (далі по тексту - «Форд» або застрахований автомобіль), державний номерний знак АН 4151 НК, від страхових ризиків, зокрема і дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 10-11).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2011 року по вулиці Московській в місті Селідове сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ, під керуванням Дудки Сергія Володимировича з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АН 4151 НК, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з умовами Договору страхування, строк його дії визначений з 00 год. 00 хв. 28 травня 2011 року до 23 год. 59 хв. 27 травня 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АН 4151 НК, був застрахований позивачем.

05 грудня 2011 року на адресу позивача від Солодкого Р.В. надійшла заява про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 22-24).

07 грудня 2011 року до позивача звернулась застрахована особа - Солодкий Р.В. із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 40).

З рахунку-фактури № САМ0010014 від 07 грудня 2011 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «Автосан Моторс» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість робіт та запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АН 4151 НК, складає 19 284,51 гривень з ПДВ. Покупцем у рахунку зазначено Солодкого Романа Вікторовича (а.с. 25).

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування від 12 грудня 2011 року, сума, що підлягає виплаті страхувальнику на виконання умов Договору страхування, складає 19 284,51 гривень (а.с. 45).

Сформованих страховим актом б/н від 12 грудня 2011 року визначено розмір страхової суми, що підлягає виплаті Солодкому Р.В., яка становить 19 284,51 гривень (а.с. 44).

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику забезпеченого транспортного засобу, в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, визначено згідно виставленого рахунку ремонтною організацією № САМ0010014 від 07 грудня 2011 року, розрахунку страхового відшкодування від 12 грудня 2011 року, який є додатком до страхового акту від 12 грудня 2011 року.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2012 року Дудку С.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 43).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 грудня 2011 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту б/н від 12 грудня 2011 року, платіжним дорученням № 10731 від 13 грудня 2011 року перерахував 19 284,51 гривень страхового відшкодування (а.с. 50).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2012 року у справі № 3-7-2012 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 01 грудня 2011 року сталася саме з вини Дудки Сергія Володимировича, який керуючи автомобілем марки автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АН 4151 НК, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Дудки С.В., залученого за ініціативою суду для всебічного і повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (01.12.2011) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВЕ № 6396593, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень.

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ, яким керував Дудка С.В. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву від 12 березня 2012 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 46).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 284,51 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 062-85 ЕВ, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 284,51 гривень.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку пошкодженого застрахованого транспортного засобу, господарський суд відзначає наступне.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, висновок про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2011 року представником позивача як страховиком проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АН 4151 НК, за результатами якого складено протокол огляду транспортного засобу (а.с. 26-35).

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання позивачем розміру страхового відшкодування та заявлення ним клопотання про проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу. Разом з тим, господарським судом встановлено те, що позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності за Договором страхування, виплачено страхове відшкодування особі, що здійснювала відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, в розмірі, визначеному відповідно до складених нею розрахунків.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 65; код ЄДРПОУ - 30115243, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 284,51 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 21 005 (двадцять одна тисяча п'ять) гривень 01 копійка.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова