Ухвала суду № 31671138, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року м. Київ К/9991/62049/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Ланченко Л.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р.

у справі № 2а-2148/11/1070

за позовом Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі - позивач, ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062300/1 від 22.11.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 107 604,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 802,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 22.11.2010р. № 0001062300/1.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.07.2010 р. по 27.08.2010 р. працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі направлень від 30.07.2010 р. № 474, від 17.08.2010 р. № 527 було проведено планову виїзну перевірку ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт від 03.09.2010 р. № 547/23-2/19412538 та встановлено порушення позивачем абз. «в» п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік на суму 224 000,00 грн.; п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 133 687,00 грн.; п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від 22.05.2003 р. № 889- IV, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 225,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 р. № 0000902300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 133 687,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 66 843,50 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000902300/0 від 16.09.2010 р. позивачем було подано скаргу від 23.09.2010 р. № 1568 до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області.

Рішенням від 22.11.2010 р. № 10192/10/25-015 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області скаргу ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» - задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 р. №0000902300/0, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 26 083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 041,50 грн.

На підставі акту перевірки від 03.09.2010 р. № 547/23-2/19412538 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.11.2010 р. № 10192/10/25-015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062300/1 від 22.11.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 107 604,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 802,00 грн.

Позивач, не погодившись із рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 22.11.2010 р. № 10192/10/25-015, звернувся із повторною скаргою до ДПА в Київській області.

Рішенням від 31.01.2011 р. № 184/10/25-017/353-359-90 ДПА в Київській області в задоволенні скарги ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» було відмовлено.

Після чого, на податкове повідомлення-рішення № 0001062300/1 від 22.11.2010 р. та на рішення, прийняті за результатом розгляду первинної та повторної скарг позивачем було подано скаргу до ДПА України.

ДПА України своїм рішенням від 08.04.2011 р. № 6858/6/25-0115 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 16.09.2010 р. № 0000902300/0 з урахуванням рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 22.11.2010 р. № 10192/10/25-015, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 р. № 0001062300/1) та рішення ДПА в Київській області від 31.01.2011 р. № 184/10/25-017/353-359-90, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 2001-2003 роках ДК «Газ України» поставило ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» природний газ для подальшої реалізації населенню та установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Позивач не розрахувався за поставлений природний газ, у зв'язку з чим не використав право на податковий кредит. Через наявну заборгованість між позивачем та ДК «Газ України» у 2003-2004 роках укладено додаткові угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідно до яких оплата заборгованості проводиться боржником визначеними у цих додаткових угодах частинами до 2015 року.

У 2009-2010 роках ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» було проведено оплату заборгованості за поставлений природний газ згідно з умовами додаткових угод, після чого позивач відніс ці витрати до складу податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 1.7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуга), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Таким чином, відповідно до зазначених правових положень, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, позивач діяв правомірно не включивши до податкового кредиту не підтвердженні податковими накладними та здійсненими розрахунками суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних та списання коштів з рахунків.

Тобто, лише отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм п.п.7.4.1 вищезазначеного п.7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які заперечили проти посилань податкового органу щодо пропущення граничних строків для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів, оскільки цей строк, відповідно до особливостей визначених п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», повинен обчислюватися з часу списання коштів з рахунку.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визнали необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.09.2010 р. № 547/23-2/19412538, на підставі яких позивачу донараховано грошове зобов'язання на загальну суму 161 406,00 грн. та скасували податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 р. № 0001062300/1.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 р. у справі № 2а-2148/11/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) Л.В. Ланченко З оригіналом згідно З оригіналом згідно